Книга «Військова Управа та українська Дивізія Галичина»

Стаття перша Міжнародної угоди щодо громадських і політичних прав звучить так : « Всі народи мають право на самовизначення. Згідно з цим правом, вони можуть вільно вибирати свій політичний устрій та вільно проводити в життя свій економічний, соціальний і культурний розвиток». Таке право існує під час миру, а тим більше – під час війни, коли загроза для поневолених народів є стократно більшою. А втім, « промосковська точка зору взагалі не допускає думки про те, що українці мали й мають право боротися за незалежну державу», - так вважає ізраїльський історик Шімон Бріман. А найкраще сказала Леся Українка: «Хто визволиться сам, той буде вільний. Хто визволить кого, в неволю візьме». Тому приводи поневолених народів вибирають різні доступні засоби у боротьбі за своє існування, в тому числі так звану «легіонові політику». У книжці детально описано діяльність Військової Управи, яка існувала у часи найжорстокішої війни двох непримиренних ворогів, та німецька політика щодо українських національних збройних сил у роках 1943-1945. Завдяки неоціненим документам - протоколам засідань Військової Управи, що увійшли до цього видання і фіксували моменти діяльності – творення Дивізії «Галичина» та опіки над її вояцтвом – читач стає, так би мовити, безпосереднім спостерігачем тих непростих історичних подій.