Книга «Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті»

Про книжку

Що головне на війні? Більшість відповість, що зброя. І це правда, однак в сучасному світі зброя – це не лише артилерія, міни та кулі, це ще й слова, наративи, конструкти та історії. Сучасне поле битви перемістилося у віртуальний світ і перемога в інформаційній війні не менш важлива, ніж перемога фізичних сил.

Британський журналіст Дейвид Патрикаракос подолав тисячі миль на трьох континентах, щоб у книжці «Війна у 140 знаках» розповісти про вплив соціальних мереж на прикладі трьох конфліктів: Ізраїль – ХАМАС, США – ІДІЛ і Росія – Україна.

Чому варто купувати книгу «Війна у 140 знаках»

Дейвид Патрикаракос пояснює, чому інформаційна війна може мати серйозніші наслідки, ніж обстріли на полі бою. Він спостерігав, як в Україні запускалася російська пропагандистська кампанія, яка змусила мільйони людей повірити у «фашистів з Києва», «бандерівців, які п’ють кров російськомовних немовлят» і «розп’ятих хлопчиків». Автор наводить безліч прикладів того, як слова і наративи у соціальних мережах впливають на думки та дії людей.

Про автора

Дейвид Патрикаракос – британський репортер, письменник, спікер на TEDx. Працює у гарячих точках Східної Європи та Близького Сходу. Його статті та репортажі публікують Financial Times, New York Times, Wall Street Journal, Reuters, The Guardian.

Відгуки про книжку «Війна у 140 знаках»

Важливо та доступно... Поважно, навіть приємно, вступ до того, як поле бою перейшло на наші телефони та ноутбуки, а звідти прямо в наш мозок. «Війна у 140 знаках» – це необхідне читання для всіх, хто постраждав від цього стану справ. – Washington Post

«Війна у 140 знаках» описує новий вид конфлікту, який ставить під загрозу військове панування, озброюючи соціальні медіа так, як експерти із Силіконової долини навіть не уявляли. – Wall Street Journal

Цитати

Про інформаційну війну

Війна наративів, мабуть, стає важливішою за фізичне військове протистояння.

Про соціальні медіа

Соціальні медіа дали голоси безсилим і безголосим. Це сприяло тому, щоби на світло вийшли історії, які справді треба було розповісти. Та завдяки своїй здатності обійти традиційні медіа, вони також сприяли поширенню оманливих і фейкових новин, здатних охопити безпрецедентно широку в сучасній історії аудиторію.