Ще в далеку античну добу прославлений філософ Платон висунув гіпотезу про те, що чоловік і жінка не протилежні статі одного виду, а два абсолютно різні біологічні види, які живуть у симбіозі. У наш час для цієї гіпотези навіть знайшли деякі підтвердження. Наприклад, що бачать, чують і вловлюють запахи чоловік і жінка по-різному, хоча, звісно, це пояснюється радше категоричним розділенням їхніх функцій у суспільстві. І «поділилися» вони цілком свідомо. Чи не сама жінка створила міф про свою «слабкість»? Може, просто забажала скинути із себе частину навантажень і трохи відпочити адже обов’язків і відповідальності в неї завжди було більше: вогнище, діти, одяг, утеплення житла на зиму, запаси, лікування чоловічих травм, моральний клімат тощо. Жінка виборола право не ходити на мамонта, удавши із себе кволу й тендітну. А не минуло й двох-трьох тисяч років і вона заходилася запекло боротися за це право, бо чоловіки надто нахабно почали експлуатувати створений нею міф. Що ефективніше в боротьбі за виживання чоловіча сила чи жіноча витривалість? Здається, цивілізація відбулася завдяки саме останній якості людини.
Ми говоримо «людини», бо минув час, коли суспільство однозначно ділилося на чоловіків і жінок. Зараз чоловіки кажуть: «Жінка довела, що вона може бути геніальною», «Жінка довела, що вона може бути космонавтом, президентом, винахідником і відкривачем нових земель». Та нічого вона не доводила! Вона це завжди могла, просто не завжди хотіла, адже й сьогодні не всі жінки рвуться до тих професій, які досі традиційно вважалися чоловічими.
Астрологи стверджують, що ми вступили в космічну Еру Жінки. Можливо, це вже колись було, і той період історики назвали матріархатом. Назвали вельми умовно, бо не існує в суспільстві офіційно встановленого матріархату чи патріархату, є просто різне ставлення до чоловіків і жінок. Десь чоловіка оголошують «вінцем творіння», а десь покірно визнають його природний інфантилізм, тунельний зір, який заважає бачити важливі деталі, та невміння робити дві, п’ять, дванадцять справ одночасно, як це робить багаторука й багатолика жінка. І, звісно ж, для чоловіка Вона причина всього. І тому в усьому винна.
А насправді немає окремо чоловіків і жінок. Є люди. А люди всі різні як чоловіки, так і жінки. У кожного з цих людей власна неповторна вдача, власна життєва мета і, певна річ, власна стратегія. Тому, здається, час перестати змагатися й боротися. Боротьба залишилась у ХХ столітті. Сьогодні кожен має право на самовизначення. І ким бути солдатом, ученим, президентом чи просто вірним другом коханого й вихователькою своїх дітей, жінка вирішує сама.
ЗМІСТ
Від редакції
Замість передмови
Клеопатра
Агріппіна Молодша
Княгиня Ольга
Жанна д'Арк
Катерина ІІ
Марія Склодовська-Марі
Леся Українка
Коко Шанель
Агата Крісті
Олена Реріх
Марина Цвєтаєва
Мати Тереза Калькуттська
Маргарет Тетчер
Мерлін Монро
Жіноче обличчя успіху
Про автора
