Книга «Українські народні казки. Казки про чортів, відьом та надприродні явища»

Давня людина вважала, що в кожному предметі та явищі є жива істота. Ці духи природи допомагали, якщо їх вшановували й поважали, і неабияк шкодили, коли з ними не рахувалися. На нечисту силу — бісів, чортів, відьом — вони обернулися після поглинання язичницької демонології християнською. Саме втручанням цих злих сил люди пояснювали хвороби, неврожаї, повені, мор тощо. Їх звинувачували в причетності до будь-якої невдачі. Казка стала своєрідним захистом, хай і примарним, від усесильного супротивника. У переважній більшості народних оповідок непевних істот показано нерозумними, недолугими, їх можна було не тільки здолати, а й змусити допомагати.