Словник нецензурної лексики та її відповідників – перший такого штибу фундаментальний лексикон в Україні подає точний опис, тлумачення й етимологію понад 5000 обсценних слів, висловів, стійких словосполучень та їх евфемізмів, зокрема еротичної лексики та сексуального сленґу, які побутують в усному мовленні, художній літературі, публіцистиці та медіях, у традиційному сороміцькому та сучасному міському фольклорі тощо. До розгляду залучено лексичний матеріял XIXXX століть, починаючи від словника Білецького-Носенка й «Енеїди» Котляревського і закінчуючи сучасними словниками, творами Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Оксани Забужко, Олександра Ірванця, Леся Подерв’янського та інших. Максимально взято до уваги реґіональні, діялектні різновиди, а також соціяльні, ґендерні та вікові властивості вокабулярів.
Докладно інтерпретуючи соціолінґвістичну, лінґвософську та культурологічну природу розглядуваного мовного матеріялу у ґрунтовному теоретико-методологічному вступі, авторка пропонує ориґінальний погляд на питання ненормативности і нецензурности, екзистенційний і лінґвістичний статуси обсценности в українській культурі, проблематику табу, епістемологію та комунікативно-прагматичні аспекти обсценного лексикону, розглядає коґнітивну перспективу метамови обсценної лексики, диференціює поняття «обсценізм», «матизм», «евфемізм», «інвективна лексика» тощо, досліджує концептуальну специфіку та мовно-національні характеристики української обсценности, витлумачує метафоричну матрицю сексуального сленґу й еротичної лексики, соціяльно-групові преференції у виборі інвективних комунікативних стратегій тощо.
