«Українська епічна традиція»

Особисто я, коли чую слово "епос", спочатку бачу білі камені, зелену траву та гірку морську воду. І тільки потім картина розширюється, змінюються окремі деталі, з’являються учасники подій у людській подобі – починається жива історія. І тут стають важливими рівно дві речі, якості. Перша – наявність чогось справжнього, докорінного. Це ніби такі невеликі штрихи, які навіть у своїй малості несуть концентрат, сутність тієї правди, про яку оповідається. Друга ж – відсутність пихатого, марного, несуттєвого оздоблювання. Бо зайві прикраси відволікають, перешкоджають прямому поглядові. На цьому дозвольте поставити крапку, бо для представленого запису, здається, властиві обидві ці якості.