Книга «Тринадцять історій у темряві»

Дитяча книга року bbc - 2016

Усім нам від природи властиве бажання інколи боятися. Тож мода на «жахливчики», що спалахнула останніми роками в українській літературі (як дорослій, так і дитячій) цілком виправдана. Надто – коли ми вже допалися до можливості видавати свої україномовні книжки про зомбі, монстрів та вампірів. Та одна справа – зачитуватися перекладами всесвітньо відомих майстрів «горор-фікшну» і писати в їхньому ж стилі, й зовсім інша – створити дещо унікальне й нове. А точніше, підняти на поверхню старий і добре знайомий усім дитячий фольклорний жанр страшилки і покласти його в основу сучасної, стильно оформленої книжки. Саме це й зробила Галина Ткачук, написавши «Тринадцять історій у темряві».

Стиль Галини Ткачук дуже специфічний: письменниця уміє дивовижним чином бачити незвичайне в буденному й химерно переплітати в текстах уявність і реальне життя. Очевидно, саме ці вміння, в сукупності з дитячою безпосередністю та чудовим почуттям гумору дозволили авторці так майстерно описати всі «Тринадцять історій».

А фундаментом книжки стала усна «народна творчість», що прийшла до нас із дитинства. «На чорній-пречорній горі стоїть чорне-пречорне місто», «Одного темного осіннього вечора одна дівчинка лишилася вдома сама», «Якось один хлопчик прокинувся вночі від того, що» – так починаються декотрі з історій, які розповідає Галина Ткачук. І ці початки є знайомими і навіть трохи рідними, либонь, для кожного з нас. Адже такі історії-страшилки діти, а подеколи й дорослі, люблять розповідати одне одному у відповідних ситуаціях. Наприклад, по вечорах у дитячих таборах, або в темних купе нічних поїздів, або біля вогнища у лісі Головне – щоб атмосфера була підходящою.