Книга «Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму»

Досвід жінок у місцях позбавлення волі — це досвід заборонений, табуйований, «ганебний», про який не можна говорити взагалі. Навіть оповити сумнівним ореолом «блатної романтики», як досвід чоловічий, не виходить. Жінки, що побували «за колючкою» для більшості обивателів — навік тавровані, і не важливо як вони там опинилася, за що, що вони там пережили — «зечки» і все. Важлива книжка для тих, хто хоче бачити без призми стереотипів, вийшла у письменниці Ірини Агапєєвої, яка розповідає про власний досвід.

Сумно, що народне прислівя, яке застерігає нас вважати себе навік невразливими від злиденності та увязнення, все ще не пішло в забуття. В нашій країні все ще можливо втратити свій соціальний статус і закріплені за ним привілеї «одного чудового дня». Для Ірини та її брата, звичайних, зовсім молодих симферопольців, цей день, точніше, вечір, настав, коли якісь невідомі чоловіки напали на хлопця на вулиці, а дівчина спробувала його захистити. Про те, що ті нападники були працівниками міліції в штатському і що вони помилилися, переплутали Ірину та брата з тими, кого насправді шукали, молоді люди дізнаються згодом. І це ніяк не полегшить їхньої долі. Вони вийдуть на волю по амністії та лише через рік. Але ті, хто порушував і допускав порушення елементарних прав людини у місцях позбавлення волі, — вони там і досі працюють. Ті самі люди, які повинні охороняти законність.