«Це казка з нібито традиційними для жанру персонажами – їжаком, зайцем, вовком, ведмедями тощо. Живуть вони, ясна річ, у лісі й роблять те, що їм і належить робити, зокрема, ходять до лісової школи – ще одне відверте покликання до вельми хорошої традиції, зокрема нестайківської, – ділиться Іван Андрусяк. – Хтось із них сильний, а хтось розумний, і, як водиться, вони одні одним протистоять, – це так само один із традиційних казкових сюжетів. І ще, звісно, не обходиться без дивака – теж персонаж, який цілком уписується в рамці казкової традиції. І ось, базуючись на всіх цих традиціях, я спробував поговорити з дітьми про нашу з вами сучасність, про ті проблеми, нерідко дуже гострі й болючі, які діти неодмінно завважують у житті, а часом і безпосередньо стикаються з ними, тож змушені так чи інакше на них реагувати. Скажімо, проблема грубої сили, агресії, несправедливості; проблема рідної мови в її взаємозв’язках із мовами чужими, зокрема й мовою агресора; проблема самоідентифікації – національної, мовної, культурної, і проблема взаємодії з іншими самоідентифікаціями; нарешті, проблеми неповносправних дітей та їх якомога повнішої суспільної інтеграції Усі ці ніби ж серйозні й дорослі речі неодмінно слід проговорювати з дітьми – звісно, так, щоб це було їм зрозуміло й цікаво».
