Книга «Трансформація української національної ідеї»

Якою має бути сучасна «українська мрія»?

Тематика

Суспільно-політична література.

Про що книга

У цій книжці формулюється дефініція української національної ідеї, розкриваються її три попередні етапи та моделюється наступний, четвертий, «конкурентний» етап. Видання для тих, хто хоче розібратися в українських цінностях і готовий до їхнього оновлення.

Для кого книжка

Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться історією та суспільно-політичними процесами в Україні.

Чому варто купувати цю книгу

У цій збірці 30 відомих українських істориків, філософів, політологів, культурологів дають власні відповіді на питання про те, як розвивалася «українська ідея», чому і на якому етапі вона загальмувала, і що слід зробити, щоб «українська ідея» знову стала «українською мрією».

Автори

Олександр Кочетков

Роман Кудлай

Олександр (Олесь) Доній

Анатолій Єрмоленко

Сергій Гайдай

Олександр Щерба

Павло Гай-Нижник

Леонід Чупрій

Сергій Дацюк

Олексій Толкачов

Євген Уткін

Марія Кармазіна

Володимир Єшкілєв

Ірина Кресіна

Володимир Фесенко

Людмила Филипович

Віталій Кулик

Олег Покальчук

Ігор Щупак

Ян Валетов

Тетяна Бевз

Олександр Бабіч

Віктор Савченко

Богдан Бернадський

Іван Патриляк

Володимир Волковський

Андрій Чуткий

Віктор Горобець

Тарас Чухліб

Володимир Сергійчук

Книжки на схожу тематику

• «Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад)» «Наш Формат», 2017 рік

Відгуки

Українські мислителі до кінця не прописали те, на яких засадах має існувати новостворена держава, і на яких саме ідейних основах повинно творитися нове суспільство. Тому Україна час від часу засвідчує чергову здатність до боротьби (майдани, відсіч російській агресії), однак збільшує своє відставання від країн євроспільноти. Можливо, варто не лише міняти політиків, а й навчитися працювати над цілями? Може, слід навчитися коригувати ідеї?

Олександр Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

Колективна пам’ять — це диктатор, оскільки вона дуже часто змушує пам’ятати те, що варто забути, і забувати те, що варто пам’ятати. Сама сила колективної пам’яті полягає у жорсткому виборі лише двох альтернатив – пам’ятати чи забути. У неї немає середньої позиції, хоча носії колективної пам’яті – здебільшого посередності. Колективне пригадування керується певними умовами, свідомо вибраними установками чи навіть несвідомими схильностями.

Сергій Дацюк, філософ, публіцист, блогер