| Автор | Флоріан Вернер |
| Видавництво | Ніка-Центр, Видавництво Анетти Антоненко |
| Рік видання | 2020 |
| Палітурка | тверда |
| Оригінальна назва | Dunkle Materie. Die Geschichte der Scheie |
| Перекладачі | Олександр Юдін |
| ISBN | 978-966-521-746-6 |
| Кількість сторінок | 216 |
| Мова | українська |
| Серія | Колекція. Два кольори |
| Розмір | 145 х 200 мм |
| Категорії | Історія. Військова справа Дослідження Гуманітарні науки Соціологія |
| Артикул | 921644 |
Кур’єрська доставка в межах Києва
(окрім Столичного Шосе)
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
До відділення Justin
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
LiqPay (Приват24)
Існують теми, про які не говорять вголос. Існують речі, про які не годиться згадувати, принаймні у шляхетному товаристві, на які суспільною мораллю накладено беззаперечне табу. До них належать, із-поміж іншого, продукти життєдіяльності живих істот, простіше кажучи, лайно. Але це не табу для Флоріана Вернера, який взявся розглянути делікатну тему під кутом зору історії розвитку людської культури, яка, на його думку, ґрунтується на лайні. Не тільки в тому сенсі, що наші міста як утілення новочасної цивілізації вивищуються над гігантськими каналізаційними мережами. Не тільки тому, що наш обмін речовин, а з ним і наше життя без виділення екскрементів були б неможливі. А тому, що ми лише через відділення від лайна знаємо, що таке взагалі культура. Без тіні немає світла, без бруду немає чистоти. Нам потрібне певне некультивоване супротивне, аби бути в змозі усвідомити себе як цивілізовану істоту. Нам потрібне лайно, аби, прибравши його, утвердитись у своїй культурності. Лайно є неодмінним для нашого саморозуміння як сучасних людей. «Ми народжуємося між калом і сечею», – зауважив іще Блаженний Августин, тож саме в цей момент починаються наші стосунки з темною матерією. І тривають протягом усього життя Для всіх поціновувачів нестандартних поглядів на розвиток людської цивілізації.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
Так уже влаштована людська природа, що найбільше ми не помічаємо того, що знаходиться в нас під носом. І саме це часто виявляється самим цікавим та дивовижним. Одним із таких явищ є лайно.
Уся книга побудована як феноменологія лайна, в якій центральну роль відіграє його амбівалентність. Культура завжди чинить так із речами, що перебувають на її маргінесі: наділяє рисами водночас сакральними та профанними, огидними та захоплюючими, піднесеними та низькими. Гівно тут перебуває у славній компанії менструальної крові, гною, сечі.
Універсальна субстанція, в якій поєднуються життя і смерть (гівно як добриво та свідоцтво нашої кінечності), Бог і Диявол (гівно як тавро гріховності та всюдисутності, гівно як символ спокуси та якнайнижчого падіння), воно є тим витісненим, що конституює нашу суб'єктність. Остання, як і культура загалом, постає як хрестовий похід проти тотальності лайна та нечистоти нашого буття. Чистота та самоконтроль, відраза як етос нормального суб'єкта можливі лише у дистанціюванні від лайна, перетворення його у відходи, що не мають жодної функціональної цінності. Тому найвищі та найтиповіші приклади такого дискурсу зводяться до переконання, що, скажімо, вчителі та священники (ці сіячі доброго, розумного, вічного) не серуть.
У цьому своєму прагненні до чистоти ми забуваємо, що поле культури лише тоді дає плоди, якщо воно добряче загноєне. І якщо сенс духовних пошуків полягає у пізнанні себе, то починати варто з найближчого та найцікавішого. Інакше ризикуєш перетворитись у сноба і ханжу. А ще заробити закреп, що сутнісно одне й те ж саме. Не бійтеся власного лайна! - такими мали б бути заголовки книжок із самореалізації та іншої дурні, якими забиті полиці сучасних книгарень.
Для мене ця книга є зразковим нон-фікшеном: цікава, дотепна, фахова, не переобтяжена професійним жаргоном. Її прочитання гарний тест на мужність: як далеко ви готові зайти, пізнаючи власні та світові глибини?
P.S. Мій улюблений гівняний персонаж - Гівнодемон із культового фільму "Догма". А ваш?
Відповісти