Книга «Тарантіно. Ретроспектива»

Про книжку «Тарантіно. Ретроспектива»

Попереджаємо, що після прочитання книги вам захочеться передивитися всі фільми Тарантіно

Його перший фільм «День народження мого друга» згорів у пожежі. Другий — «Скажені пси» — зробив його зіркою. Третій — «Кримінальне чтиво» — переписав історію кіно. 

Квентін Тарантіно ніколи не вчився на режисера, але знімає шедеври, які стають культовими маніфестами. Його сценарії — вибухове поєднання жанрів, омажів і поп-культурних референсів, де кожна сцена — довершена історія, що залишається в голові назавжди. Його герої випадково стріляють, збивають одне одного, а потім ідуть в у ресторан їсти млинці з беконом. Діалоги Тарантіно цитують, немов Шекспіра, а саундтреки стають окремою подією. Він — бунтар, який зламав систему і... отримав за це два «Оскари».

Що ви знайдете у книзі?

Невідомі історії створення всіх фільмів.

• 250 унікальних фото зі знімальних майданчиків.
• Розбір стилю Тарантіно: навіщо так багато крові, як він працює над ритмом сцен і створює непередбачувані фінали, у чому секрет фантастичної роботи з акторами, що цікаве і неочевидне він «зашиває» у сценарії?
• Найважливіші моменти життя режисера — від часів трирічного хлопчика, закоханого в кіномистецтво. 

У ваших руках — квиток у кіновсесвіт справжнього Майстра. Після цієї книги ви дивитиметеся його фільми по-новому.

ПРО АВТОРА

Том Шон — кінокритик Sunday Times, автор шести книжок, зокрема «Блокбастер. Як Голлівуд навчився не хвилюватися і любити літо», видань про Мартіна Скорсезе та Вуді Аллена. Публікувався в New Yorker, New York Times, Vogue і Guardian. Викладає історію кіно в Нью-Йоркському університеті.

Відгуки на книжку:

Сценарій Квентіна — Шекспір чистої води. Брюс Вілліс про «Кримінальне чтиво»

Книжки на схожу тематику:

• «Фредді Меркюрі: A Kind of Magic», Марк Блейк, «Наш Формат», 2024 рік
• «Depeche Mode: Faith & Devotion», Ієн Ґіттінс, «Наш Формат», 2023 рік
• «Шалено, глибоко. Щоденники Алана Рікмана», Алан Рікман, «Наш Формат», 2023 рік

Цитати з видання:

Коли мене питають, чи ходив я у кіношколу, я кажу:  — ні, я ходив у кіно.

Коли я знімаю фільм, він має стати для мене всім — немов я ладний за нього померти.

Мені кажуть, що я пишу класні діалоги, але я почуваюся шахраєм, коли ставлю під ними своє авторство. Персонажі самі пишуть свої діалоги.

Я прагнув створити на екрані роман, з персонажами, що приходять і йдуть, мають власну історію і можуть з’явитися де завгодно.