Книга «Танцювали вдови польку»

Бачене й почуте, пережите особисто й оточуючою спільнотою з рідного Подніпров'я лягло мені під руку й під серце як настійне покликання до пам'яті про факти, події і вчинки, котрі мали чи мають місце в реаліях простору й часу. Людські долі і є тим суцільним плином буття, частку якого Бог оприсутнює в кожному з нас, і ми, відбувши своє земне призначення, продовжуємо жити у згадках і оповідках, які й складають буденну прозу наших літ. У цьому й полягає авторська спонука назвати цей твір повістю з оповідок.