Книга «Танґо смерті (оновл. вид.)»

«Танґо смерті» — один із кількох найзнаковіших романів часів Незалежності.

Події роману провідного українського письменника Юрія Винничука розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та в часи Другої світової війни четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули 1921 року під Базаром, — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджують своєї дружби.

Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями, і лише в фіналі ці обидві сюжетні лінії, можливо, зійдуться...

«Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній».

Для кого видання

Для всіх читачів, які цікавляться сучасною українською прозою.

Чому варто прочитати "танґо смерті":

• захоплива оповідь, яка охоплює кілька часопросторових ліній, здивує несподіваною розв'язкою, що не залишить байдужим жодного читача;
• премія "Книга року ВВС 2012";
• перевидання культового роману одного з найвідоміших українських прозаїків у оновленому виданні.

Про автора

Юрій Винничук - сучасний український письменник, редактор і журналіст, автор багатьох творів, відзначених престижними літературними нагородами та перекладеними різними мовами світу. Найвідомішими романами Юрія Винничука є "Танґо смерті", "Цензор снів", "Аптекар", "Діви ночі", "Нічний репортер". Крім того, є автором творів для дітей і краєзнавчих видань. 

Відгуки про роман "танґо смерті" юрія винничука

"Роман Юрія Винничука - про Львів, про історичні катаклізми, злами, трагедії, які перетривало місто у круговерті революцій, воєн, змін влад та політичних режимів. І про те, що зостається незнищенним за будь-яких умов, - назвімо його хоч таємничим духом міста/місця, хоч культурним ґрунтом, хоч традицією чи пам'яттю, хоч (чому ні?) самозреченою любов'ю мешканців, готових захищати свій дім від усіх зайд і окупантів." Віра Агеєва, літературознавиця, професорка Києво-Могилянської академії, авторка книги "За лаштунками імперії. Есеї про українсько-російські культурні відносини"

"Віртуозність Винничука, який змушений  виламуватися з такого природнього і затишного для себе світу Львова історичних анекдотів і гомеричних курйозів, аби показати його загибель, вражає не менше за ті речі, про які він веде мову. Змінюється не лише лексика чи рівень драматизму – автор перед наші очі витворює картину западання цієї Атлантиди в найтемнішу темряву.  І таке спостерігання не може не зачаровувати." Євгеній Стасіневич, літературознавець і літературний критик, куратор мистецьких проєктів

Цитата з книжки юрія винничука

"Совєтські люди, які прибули в Галичину, викликали в нас неабиякий подив, вони геть інші, вони не звикли вітатися на вулицях, піднімаючи капелюха чи кашкета, не просять вибачення, коли когось штовхнули, всюди, де є черга чи більше скупчення людей, поводяться, як дикуни, лаються і грубіянять, а найпопулярнішим словом серед міліції, двірників і взагалі будь–якого совєтського урядовця є «давай»: «давай назад», «давай впєрьод», «давай прахаді», і всім вони тикають, незважаючи на те, якого віку людина, зайшовши до галичан у хату, ніхто з них не скине шапки...".