Книга «Таємна опора: емоційний зв'язок у житті дитини»

Тематика книжки

Виховання, педагогіка, дитячі емоції, теорія прив’язаності.

Про що книжка «Таємна опора» Людмили Петрановської

Як не розбалувати немовля? Чи треба втішати дитину? Як пережити кризу негативізму? Чи варто розповідати дитині про смерть? Як підготувати до дитячого садочка? Ці та безліч інших запитань тисячі батьків задають собі щодня. Бути мамою і бути татом – це передусім велика відповідальність за дитину. Адже всі успіхи дорослих (як і всі проблеми, страхи, тривоги) – родом з дитинства.

Психологиня Людмила Петрановська в українському перекладі книжки «Таємна опора» вважає, що формування у дитини здорової прив’язаності у стосунках з батьками – це найкращий вклад у її розвиток. Ця книжка – це інструкція для виховання ідеальної дитини. Авторка пояснює про потреби дитини в різному віці, про формування емоційного інтелекту і переживання дитячих кризових періодів.

Для кого книжка

Для всіх батьків і тих, хто планує у майбутньому ними стати. Книга буде корисною як для тих, у кого є немовлята, так і для тих, у кого діти досягли підліткового віку.

Для всіх вихователів, вчителів і людей, які працюють з дітьми.

Чому варто купити книжку «Таємна опора»

У цій книжці авторка пояснює, чому дитина плаче і ігнорує дорослих, падає на підлогу і кричить в супермаркеті та й взагалі робить зовсім не те, що ми її просили секундою раніше. Людмила Петрановська доступно та аргументовано пояснює, чому покарання «в куток» не діє, а фраза «Не плач, ти вже дорослий» небезпечна для емоційного розвитку дитини. І про все це в книжці «Таємна опора» написано це без моралізаторства і настанов, а із співчуттям і розуміння.

Цитати з книжки

Про кризу трьох років

Дитина вчиться жити у світі, у якому її воля обмежена волею інших людей, у якому її бажання і бажання важливих для неї людей не завжди збігаються. Таким є головне завдання цього віку.

Про проживання емоцій

Хочете, що дитина давала собі в житті раду? Значить, усе дитинство втішайте, обіймайте, приймайте її почуття. Не кажіть «Не плач!», не прагніть відразу відволікти й розважити. Допомагайте їй проживати стрес.