Книга «Сингапурська історія. Мемуари Лі Куан Ю»

Лі Куан Ю людина, яка фактично самотужки вивела Сингапур, який «викинули» у  незалежність в 1965 році, до країн «золотого мільярду» - найбагатшої  частини людства. Сингапур, позбавлений будь-яких природних ресурсів, змушений навіть воду ввозити з-за кордону, і є чи не єдиною державою у світі, що здійснила такий стрімкий прорив у економіці.

В першому томі «Сингапурської історії» автор не приховуючи подробиць, які стосуються тільки його особисто, розповідає про боротьбу  зі своїми політичними опонентами  - представниками колоніальної влади та комуністами. Він щиро ділиться інформацією про те, як потрібно будувати партію, практично з нуля, як вести передвиборчі перегони, а цілі шматки з його промов можуть навчити українських спічрайтерів мистецтву написання текстів для публічних виступів політиків.

Другий том мемуарів цього політика розповідає про конкретні механізми та кроки на шляху розвитку однієї з найбагатших економік світу. В книзі Ви прочитаєте і про те, як зробити країну привабливою для інвестицій шляхом створення для інвесторів можливостей успішно та продуктивно працювати в Сингапурі.

Житлове будівництво,  пенсійна реформа, реформування ЖКГ та судової системи – все це не повний  перелік реформ, які треба запроваджувати у кожній державі, яка розвивається. Тому досвід унікального керівника,описаний в цих мемуарах, який успішно втілив  всі ті реформи в Сингапурі, є безцінним для України.

Лі Куан Ю, якого президент США Джордж Буш-старший, назвав «найдалекогляднішим державним діячем XX століття»,  в своїх мемуарах  ділиться головним секретом побудови економічної надпотуги  - «якби я мав описати одним словом, чому Сингапур досяг успіху, то цим словом би була б «довіра».

Лі Куан Ю каже і про те, що один лише лідер не зміг би самостійно побудувати країну, - «щоб підняти країну потрібно набагато більше, ніж кілька шляхетних та достойних політичних лідерів. Народ, як одне ціле, повинен мати самоповагу й прагнути перетворити себе на націю. Завдання лідерів – створити народу міцний каркас, у рамках якого він зможе навчатися, наполегливо працювати, ставати продуктивними та отримувати відповідну винагороду. Досягти цього дуже важко».