"Синдром програної війни. 12 есе про Олександра Кривенка”. Книгу з такою назвою вчора презентував в Івано-Франківську Володимир Павлів. Він український журналіст, який живе і працює у Польщі. Автор книги був близьким другом і колегою Олександра Кривенка.
Оксана Калитюк: Пане Володимире, що це за книга? З яких саме есе вона складається ?
Володимир Павлів: Це невеличка книга на неповних 100 сторінок, яку видало івано-франківське видавництво, саме тому перша презентація проходить у цьому місті. Фактично сьогодні з’явилися перші примірники цієї книги. Книга складається з 12 різних есе, а також там є додатки і різні пояснення. Ці 12 есе - це не мемуаристика, тому що я не готовий писати мемуари. Це спроба глянути на різні сфери життя, середовища, лідером якого був Кривенко. Отже, кожне есе присвячене різній темі. Одне присвячене поняттям віри, друге – поняттям моральних принципів, третє – інтимним питанням, любові, наступне – питанням свободи. І у всіх цих есе я намагаюся подати систему цінностей у кожній з цих систем координат, відштовхуючись від того, як цю систему для нас усіх формував Кривенко. Через призму феномена, а не постаті Олександра Кривенка я намагаюсь розглядати систему цінностей в різних аспектах цього середовища, я би сказав лідером якого був Сашко.
Оксана Калитюк: Пане Володимире, коли Ви почали працювати над цією книгою? І чи буде її презентація у Києві?
Володимир Павлів: Якщо все піде згідно з планами, то 19 червня я би хотів зробити презентацію у Києві, а 18 червня – у Львові. Перше есе з цих 12 - це є некролог, який я написав відразу після смерті Кривенка для “Дзеркала тижня. Це властиве прохання різних редакцій писати некрологи дало мені імпульс почати писати, щоб дати собі відповідь: хто Кривенко був і кого ми втратили?
"Синдром програної війни" є синдромом всього середовища, лідером якого був Кривенко. Середовище молодих людей, романтиків, які намагалися змінити щось в Україні, але, на жаль, вони програли, тому і "Синдром програної війни". Багато людей з цим не погоджується. У книзі я намагаюся розглянути моральні принципи середовища та самого Кривенка, але мені важко сказати, яким є образ Сашка. Напевно, не надто веселим, не дивлячись, що у книзі є багато веселих моментів, книга є, скоріше, сумною.
Олександр Кривенко був керівником Громадського радіо. 9 квітня минулого року він загинув у автокатастрофі.
