Книга «Солоні зайці»

Майк Йогансен (1895–1937) — український новеліст, поет, представник доби Розстріляного відродження. Репресовано 1937 року. Символічна могила — на Лук’янівському цвинтарі. Реабілітований 20 березня 1958 року.

Збірка гумористичних оповідань «Солоні зайці» складається з чотирьох новел-анекдотів — «Номіна — Оміна», «Професори українізації», «Мисливські пригоди Івана Івановича» та «Сонце козаче». Остання цікава тим, що повністю побудована на українських прислів’ях, приказках і приповідках. Можливо, поштовхом до її написання послужило те, що в цей час Йогансен був редактором «Практичного російсько-українського словника приказок».

Також до книги ввійшли «Інтермедії до книги 133 Літературного ярмарку». Ці дотепні коментарі (інтермедії) начебто написав середньовічний арабський філософ Аверроес, якого редакція альманаху за допомогою спіритизму для цього викликала з пекла.