Елізабет Колберт

Книга «Шосте Вимирання: неприродна історія»

Артикул: 702843

Шосте Вимирання: неприродна історія - фото книги

Переглянути фото книги

Паперова 100 грн

Електронна 50 грн

Garage Sale 100 грн

Немає в наявності

Goodreads

0.00

Наш Формат

5.0

Вподобайки

131

ТОП Theguardian

Характеристики

Автор	Елізабет Колберт
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2016
Палітурка	тверда, матова
Оригінальна назва	The Sixth Extinction: An Unnatural History by Elizabeth Kolbert
Перекладачі	Володимир Плискін
ISBN	978-617-7279-39-5
Кількість сторінок	280
Мова	українська
Серія	#GreenBook
Розмір	140 х 210 мм

Категорія

Біологія. Генетика. Географія

Елізабет Колберт - «Шосте Вимирання: неприродна історія»

Ціна

100 грн

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

Про що книга «Шосте Вимирання: неприродна історія» автора Елізабет Колберт The Sixth Extinction: An Unnatural History by Elizabeth Kolbert

У 2015 році за книгу «Шосте вимирання» Елізабет Колберт отримала Пулітцерівську премію. Робота американської журналістки входить у топ-10 найкращих книг 2010-го року за версією New York Times та очолила сотню кращих нон-фікшн книг усіх часів за версією The Guardian. «Шосте вимирання» - фіналіст The National Book Critics Circle Awards.

Тематика книги

Нон-фікшн, еволюція, історія, кліматичні зміни, природа, наука.

Про книгу

Під час роботи над книгою авторка побувала майже на всіх континентах, відвідала наукові бази в тропіках Амазонії і на островах Великого Бар'єрного рифу, спілкувалася з сотнями людей. Колберт шукає відповідь на питання, що станеться, якщо темпи вимирання прискоряться. Ця книга – не наукова праця. Вона - швидше велетенська стаття для суспільно-природничого журналу зі світовим ім’ям, яку ми маємо можливість читати українською.

Для кого книга

Для якнайширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться майбутнім нашої планети, сучасною наукою та стежить за новинами зі світу природи.

Чому ця книга

Елізабет Колберт у своїй книзі нікого не повчає. Зрештою, навіть не попереджає про наслідки нашого бездумного користування планетою. Вона - майстерна і досвідчена репортерка, яка простими словами розповідає про складні речі, від котрих залежить майбутнє нашої планети і, зрештою, людської цивілізації загалом. «Шосте вимирання» входить у «must read» - список книг від Барака Обами та Білла Ґейтса.

Про автора

Із 1999 року Колберт працює у журналі The New Yorker, для якого готує книжкові огляди, коментарі, профайли політиків та масштабні статті на тему кліматичних змін. До цього вона вела авторську колонку The Metro Matters у газеті The New York Times. Її трилогія на тему глобального потепління The Climate of Man у 2006 році отримала премію National Magazine у номінації "Суспільний інтерес", у 2005 - премію American Association за "успіхи у науковій журналістиці", а у 2006 - премію National Academies Communication. За огляди та критичні статті Колберт було відзначено нагородами Lannan Literary Fellowship у 2006 році, Heinz та National Magazine - у 2010.

Огляди на книгу

Олег Карпюк Панамська золотава жаба — один із національних символів Панами: її зображення друкують на лотерейних квитках, а фігурки продають туристам в якості сувенірів. Ще кілька десятків років можна було спостерігати, як жаби тисячами "засмагають" на берегах річок, проте згодом вчені вже били на сполох — жаби почали масово гинути, і не тільки золотаві. Винним в масовому морі виявився грибок, що належить до групи хітридієвих — Batrachochytrium dendrobatidis або скорочено Bd. Грибок з'явився у багатьох частинах світу практично одночасно, і є кілька версій його розповсюдження: згідно з однією, Bd рознесли по світу з партією ксенопусів, африканських шпоркових жаб, яких використовували в 50-60-х роках минулого століття для тестів на вагітність. Згідно з іншою, грибок розповсюдився Північною Америкою жабами-биками, яких експортують для споживання людиною. В будь-якому випадку, цей "жаб'ячий коронавірус" розповсюдився завдяки людині, і нині панамська золотава жаба вимерла в дикій природі, а грибок Bd може відповідати за смерть до 40% видів земноводних Центральної Америки. Байка це чи ні, але історія про кажана, який передав коронавірус людині , чим змінив життя усього людства, глибоко символічна, і ось в чому справа. У 2007 році група американських біологів вирішила провести перепис кажанів у печері на захід від міста Олбані, але знайшла там лише купи мертвих кажанів, чиї носи виглядали наче зануреними чи то в тальк, чи то в певну наркотичну речовину. Жарти швидко зійшли нанівець, коли невідома хвороба почала ширитися штатами та вбивати до 90% популяції кажанів — вони тисячами падали додолу та утворювали наче снігові замети. Сьогодні хвороба кажанів називається "синдромом білого носика", збудником якої є грибок Geomyces destructans. Грибок порушує мікробіоту шкіри кажанів: вони починають прокидатися від сплячки й літати вдень та зрештою гинуть від виснаження. Комунікабельність кажанів виявилася великим благом для грибка : у зимовий період кажани групуються в ґрона — так інфіковані кажани передають грибок неінфікованим. Європейські кажани хоч і вражаються, проте не гинуть так масово від грибка, тож вважається, що грибок потрапив до американських кажанів на підошві якогось туриста — відвідуваність лише однієї з комерційних печер з кажанами сягала 200 тисяч туристів в рік, тож це досить ймовірно. Не тваринами єдиними: у XVIII ст. американський каштан домінував серед листяних дерев у східних лісах, а потім, на межі століть, у США завезли, ймовірно, з Японії грибок Cryphonectria parasitica . Азійські каштани були стійкими до цього грибка, а от для американських він виявився смертоносним: до 1950-х років японський прибулець винищив практично кожний каштан в США — близько чотирьох мільярдів дерев. Інвазивні види потрапляють не тільки випадково — іноді їх завозять цілком свідомо, в межах стратегії "завезти одного шкідника, щоб він упокорив іншого". Подекуди це дає вельми сумнівні результати: коли на Гаваї занесли равлика-вовка рожевого, щоб він почав полювати на раніше занесеного гігантського африканського равлика, він натомість взявся за місцевих ендемічних равликів. З більш ніж 700 видів, які колись населяли острови, вимерло близько 90%, а популяція тих, що залишилися, швидко зменшується. Схожа історія сталась на Гуамі, куди потрапила довга змія бойга коричнева, ймовірно, з військовими вантажами. За відсутності природних хижаків бойга коричнева знищила більшість місцевих птахів та кілька видів кажанів. Про кроликів в Австралії відомо всім і кожному; зрештою, далеко ходити не треба — усіма любимі домашні котики знищують десятки мільярдів диких тварин на рік. Людство здатне не тільки руйнувати: до середини 1980-х років популяція кондора каліфорнійського скоротилася до 22 особин. Зусилля з його порятунку включали створення макетів ліній електропередач, вакцинацію від вірусу Західного Нілу, хвороби, проти якої досі не винайдена вакцина для людей, а також хелатну терапію — метод виведення з організму важких металів, позаяк свинець потрапляв у шлунки кондорів, коли вони поїдали туші оленів зі свинцевим дробом. Нині налічується понад 400 особин рідкісного птаха. Природа пережила вже стільки "коронавірусів", що нам і не снилося, а загальна кількість жертв від коронавірусу на сьогодні — 200 тис — не йде в жодне порівняння навіть з одним синдромом білого носика, який вбив лише в одних Сполучених Штатах близько 6 мільйонів кажанів. У нинішньому плоскому світі з лоу-костами за ціною міжміською маршрутки має дивувати не сам коронавірус, а рідкість подібних явищ. Книга ця — типовий "бестселер НЮТ", але має цікаві моменти, тож допоможе скоротати кілька коронавірусних вихідних. 24 0

Відгуки про книгу «Шосте Вимирання: неприродна історія»

Lidiya Smola 08.12.2021 11:33

Влітку на Закарпатті з болем споглядала не один десяток вантажівок, що везли кремезні дерева. Ті, хто знищують Карпати, і ті, хто допомагає їм на кордоні, мабуть, впевнені, що зароблять достатньо грошей, щоб перевезти свої сім'ї у затишні та екологічно безпечні країни. Не усвідомлюючи, що таких місць може незабаром не залишитися, а гроші стануть сміттям. Згадала про це, бо назва цієї книги не певний маркетинговий хід, щоб привабити читача, а жорстке свідчення занепаду нашої цивілізації і "вимирання антропоцену або.. шостого вимирання".
Це сумна книга про те, як люди - найбільші руйнівні істоти на землі - невпинно знищують планету. Про те, що "існував цілий втрачений світ", що вражав своїм величезним різноманіттям і красою, але тут з'явилися... люди - "масові вбивці, від початку свого існування". Тому у мастодонта, безкрилої гагарки чи суматранського носорога не було шансів...
Книга починається з розповіді про спроби врятувати унікальних жаб Ель-Вальє у Панамі, які "у кращому випадку більше ніколи не торкатимуться до підстилки тропічних лісів, а доживатимуть свої дні у дезінфікованих скляних ванночках". Закінчується дослідження сумною оповіддю про крука гавайського "алала" на ім'я Кінохі, одного зі сотні, що залишилася у світі, бо живуть у зоопарку і вже втратили своє середовище існування. З часу людського домінування "діяльність людини змінила від третини до половини поверхні суходолу планети; більшість великих річок світу були перекриті греблями або їхнє русло було змінене; виробництво добрив для рослин продукують більше азоту, ніж визначено природою для всіх наземних екосистем; рибальство забирає більше третини первинної продукції прибережних вод океанів; людство використовує більше половини світової легкодоступної прісної води". І навіть, якщо не їсте м'яса, а полюбляєте вівсянку і каву, то десь у Бразилії знищать частину лісу задля нової ділянки полів чи плантацій.
Кілька років тому я була на Великому Бар'єрному рифі і висловила гіду величезне захоплення навколишньою красою і пообіцяла знову сюди повернутися. Він ж порадив насолоджувалися зараз, бо "все це вмирає і, можливо, не матимете більше змоги побачити у майбутньому". Авторка теж згадує, що "рифи будуть першою великою екосистемою сучасної епохи, яка вимре з екологічних причин". І до 2050 року, з великою ймовірністю зникне до 50 % видів рослин і тварин.
Це дуже пізнавальна книга. Написано багато робіт про різні аспекти еволюції Землі, про фауну і флору планети, про походження і міграції людей. Є ґрунтовні наукові книги, читання яких вимагає значної концентрації та інтелектуальних зусиль. Є поверхові публікації, які покликані розважити. Ця книга, попри складність проблематики, написана зрозумілою мовою і з легкою іронією, однак кожне твердження підкріплене посиланнями на наукові дослідження і думки експертів. Згадує авторка і про провальні експерименти "Біосфера 1" і "Біосфера 2", які показали людську обмеженість. У розділі "Ген безумства", посилаючись на низку досліджень, Колберт розповідає про теорії переселення людей, "стосунки" з неандертальцями і навіть демонструє умовного "поголеного неандертальця у новому костюмі". Роздумує авторка над тим, що спонукало людей знищити найближчого родича, і нагадує, що кожний з нас десь на 4% є неандертальцем, тому "вони не вимерли повністю - якась їхня частинка живе в нас".
Це обнадійлива книга, хоча "життя - надзвичайно стійке, але так буде не вічно", проте "люди повинні мати надію.. це те, що підтримує нас.." Бо в нас живе "якесь безумство, яке не дозволяє нам ніколи не зупинятися". Та все ж авторка не лукавить і нагадує, що якщо "нерозважливі руйнівники" і "помірковані альтруїсти" будуть готові більше дбати про збереження довкілля, будуть готові більше жертвувати, то нинішнє вимирання все ж не можна буде припинити. Бо "не має великого значення те, хвилює людей чи ні доля світу, в якому вони живуть. Значення має те, що люди змінюють світ..". І у кращому випадку ми зможемо жити у дуже збіднілому і трансформованому "екологічному ландшафті з малим біорізноманіттям" та рідкісними опадами. І то, лише за умови, що людська винахідливість випередить насування катастрофи.
Це книга-стаття, що має 13 розділів і засвідчує високий журналістський рівень. Колберт нікого не повчає і не лякає. Лише описує те, як світ швидко змінюється, а різні види не встигаючи адаптуватися... вимирають на наших очах. Бо "зміна клімату вже є чинником вимирання". Журналістка розповідає як брала участь в дослідженнях майже на всіх континентах планети. Від споглядання спроб запліднення коралів Великого Бар'єрного рифу, походів по наукових базах у тропічних лісах Амазонії до аналізу льодовиків. Тому й не дивно, що за цю книгу Колберт отримала Пулітцерівську премію - одну з найпрестижніших нагород у світі літератури та журналістики.
Раджу прочитати цю чудову книгу абсолютно усім. Задля того, щоб зрозуміти у якому гарному, але дуже крихкому світі ми ще маємо можливість жити. Відповісти

1 0

Ольга Урядко 23.11.2021 10:53

Я побачила цю книгу у ящику «знижка», коли вже розраховувалась в книгарні: знижка, Пулітцерівська премія, та і видавництво, книжок якого у мене найбільше, схилили мене таки взяти її, хоч дістаючи книгу я подумала, що , напевно, читатиму як людство знищує нашу планету і нічого особливо нового не буде – як же я помилялась! На щастя))
Так, якщо підсумовувати, то текст звертає увагу на те, як саме люди прискорюють зміни на планеті, але спосіб подачі інформації та й взагалі самі підтеми були такими неочікуваними та цікавими! Я не чекала, що історією якось одного виду тварин, що опинився на межі зникнення, можна так цікаво розкрити ланцюжок причин та подій, які це спричинили. Ця книга розкриє історію попередніх катастрофічних вимирань, але не просто як факт, а як історію людей які робили дослідження, і як те, що вони бачили наводило їх до певних висновків. Це історія про людей які намагаються врятувати зникаючі види і про те, як все взаємопов’язано. Ви, мабуть, подумали: «Та знаю, знаю», але повірте, у цій книзі все подаватиметься незвично і захопливо, навіть проблема збільшення вуглекисного газу в атмосфері розкривається в розповіді про зміну кислотності океану, та як це відбивається на житті молюсків і знову конкретне дослідження та експеремент- і це буде динамічна історія, «нудно»- це взагалі не про цю книгу. Відповісти

0 0

Могучая Марина 15.11.2021 14:33

Книга Елізабет Колберт "Шосте вимирання" жанру нон-фікшн входить до списку 100 кращих нехудожніх книг всіх часів за версією The Guardian. За останні 500 млн.років було п'ять масових вимирань. Шосте вимирання протікає в даний час і воно одне з найбільш значних масових вимирань видів в історії Землі. Його пов'язують із діяльністю людини, експлуатацією тваринного і рослинного світу, зі змінами навколишнього середовища. Це явище називають" шостою катастрофою".
Нам дана можливість поринути у світ науки і отримати відповіді на дуже актуальні і важливі питання Всесвіту.
Ця книга-- надзвичайні подорожі,які відбуваються в наші дні, але робляться посилання і на історичні факти.
Авторка поєднує минуле з теперішнім. Завдяки цій книзі, ми можемо побувати у різних куточках світу і дізнатися, наскільки був і ще поки залишається багатим і різноманітним світ фауни.
Природа дає нам час схаменутися і зробити правильні висновки.
Книга дуже цікава і пізнавальна, написана доступною мовою, читається легко. На мою думку, не може залишити нікого байдужим до цієї глобальної теми.
Я рекомендую дорослим читачам і дітям старшого шкільного віку. Дякую, Львівська обласна бібліотека імені Романа Іваничука! Відповісти

0 0

Іванна Подольська 14.11.2021 21:15

А що далі? Уже давно не є таємницею, що надмірне використання ресурсів і забруднення планети рано чи пізно приведе до вимирання усього живого. Можуть пройти мільйони років, але фатальний сценарій нашого майбутнього науковці прогнозують з більшою ймовірністю, аніж те, що рано чи пізно нам вдасться отямитись і врятувати планету. Адже ми уже стоїмо на порозі вимирання. В історії планети Земля це відбувається не вперше. Сама назва книги «Шосте вимирання» підказує, що як мінімум уже п’ять разів на планеті масово зникали види, які вже ніколи не повернуться. Але причинами цього були тотальні кліматичні зміни (потепління, заледеніння, зміни в хімічному складі води) чи ймовірні зіткнення з космічними тілами (падіння астероїда). І лише зараз, на порозі «шостого вимирання» причиною зникнення більшості видів на планеті може стати один-єдиний вид-паразит. Тобто, людина. Дуже романтично називати цей період антропоценом – тобто часом, основним дійовим персонажем якого є людина. Але, саме людина і її діяльність є причиною кліматичних змін та вимирання видів, які втрачають свої природні ареоли, а отже, і здатність до виживання. У книзі Елізабет Колберт не моралізує стосовно нищівної поведінки людства. Вона мовою науки, історії та цифр показує, що ми стоїмо на порозі самознищення, через знищення усього, що нас оточує. І причин для віри в оптимістичний сценарій, у якому нам вдасться очистити світ від власної діяльності та відродити те, що втрачено назавжди, дуже мало. Просто варто задуматись: а що далі? Адже довколишній світ без нас виживе. А от ми без нього – навряд чи. І дуже сумнівно, що у нас є в запасі ті мільйони років, адже темпи глобалізації поширюється у геометричній прогресії, а отже її руйнівний вплив на довкілля теж стає все активнішим.

Дякую бібліотеці Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука Відповісти

0 0

Анастасія Крук 11.11.2021 11:35

Елізабет Колберт у своїй книзі «Шосте Вимирання: неприродна історія» розповідає про речі, від яких залежить існування нашої планети і життя на ній. В книзі йдеться про п'ять етапів вимирань флори та фауни, що відбувались у різні періоди розвитку нашої планети та про "шосте", спровоковане діяльністю людини, вимирання . Книга описує причини та події всіх глобальних вимирань живого на планеті. Всі попередні вимирання були спричинені природними чинниками. Людина – той фактор, який зруйнує все живе на планеті
Під час праці над книгою Елізабет мала змогу побувати майже на всіх континентах і спілкуватися з сотнями компетентних людей. . Головною темою книги є те, що станеться, якщо прискоряться темпи вимирання всього живого на Землі?
Колберт пише про складні речі простою і доступною мовою, але нікого не повчає у своїй книзі. . Завдяки численним дослідженням і фактам, авторка надає переконливі докази на користь своєї точки зору.
Дана книга змусить замислитися кожного про наше місце на цій планеті і про те, як швидко в результаті нашого руйнування зникає різноманітність навколишнього середовища. про те, що на нас чекають невідворотні і дуже різкі зміни, які колись уже відбувалися у природі. Саме тому цей природничий екскурс виявиться не тільки цікавим, але і корисним.
Чудова книга, прочитала з великим задоволенням, не даремно вважається однією з найважливіших книг 21-го століття, дуже вдячна "Нашому формату", що переклали і видали.
Дякую ЛІТтера – бібліотеки міста Житомира
Відповісти

0 0

Людмила Лапіна 06.11.2021 13:59

Книга змушує задуматися про наше місце на цій планеті і про те, як швидко в результаті нашого руйнування зникає різноманітність навколишнього середовища. І як прискорюється ця руйнація протягом нашого індустріального сторіччя.
Коли у дворі моїх батьків стрибали жаби після дощу, їх можна було побачити в калюжах на пустирі в зеленій рясці біля ставка, а тепер вони зникли і скільки різноманітності ми втратили за останні десятиліття. Великий бар'єрний риф на кшталт заповідника ретельно оберігається, але наше втручання в атмосферу є причиною зменшення видів коралів. А вимирання мегафауни на прикладі Австралії і як Австралія перетворилася на пустелю, різні теорії щодо втручання людини чи зміни клімату показує, як мало ми ще знаємо. Вплив найдрібніших грибків, вірусів, скільки всяких причин впливає на переривання еволюційного ланцюжка і вимирання видів. Природа землі здається якоюсь замкнутою у собі екосистемою і своїм втручанням ми наносимо їй рани і заважаємо йти своїм маловідомим нам шляхом.
Дякую Центральна бібліотека ім. М.Л. Кропивницького м. Миколаїв за цікаву книгу! Відповісти

0 0

Ігор 10.08.2017 17:09

Чудова книга, прочитав з великим задоволенням, не даремно вважається однією з найважливіших книг 21-го століття, дуже вдячний "Нашому формату", що переклали і видали, сподіваюся будуть ще книги на екологічну і біологічну тематику, обов'язково куплятиму. Раджу прочитати цю книгу абсолютно всім, "must read". Гарне приємне видання, зі зручною вшитою плетеною закладкою. Але от переклад не ідеальний, є чимало помилок, в деяких місцях, наприклад, змінили зміст речення на протилежний і інші подібні до цього речі, що змінили сенс написаного. Є і русизми, як "морські раковини" (українською мушлі або черепашки) і "сімейства" (ті що в систематиці, має бути тільки "родини"), щось і ще помічав з неправильних перекладів термінології. Термін "мегафауна" застосовувався раз 50, перш ніж редактор вирішив потрібним зробити зноску з поясненням що це, хоча ніби по тексту авторка і сама пояснювала перед цим, в інших місцях деякі такі зноски теж виглядають зайвими, напр. про гавайського крука практично дублюється пояснення у тексті і зносці, про дронта все ж мабуть зайва зноска, навряд читачі настільки тупі що не чули хто це. У майбутніх книгах на цю тематику, які я дуже сподіваюся ще будуть видаватися "Новим форматом", варто було б залучити більше або інших редакторів, ці щось недопрацювали. Але це дрібниці, у порівнянні з тим, що така важлива книга стала доступною для українських читачів, ще раз дуже дякую за це! Відповісти

1 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"