| Автор | Елізабет Колберт |
| Видавництво | Наш Формат |
| Рік видання | 2016 |
| Палітурка | тверда, матова |
| Оригінальна назва | The Sixth Extinction: An Unnatural History by Elizabeth Kolbert |
| Перекладачі | Володимир Плискін |
| ISBN | 978-617-7279-39-5 |
| Кількість сторінок | 280 |
| Мова | українська |
| Серія | #GreenBook |
| Розмір | 140 х 210 мм |
| Категорії | Природничі та точні науки Біологія. Генетика. Географія |
| Артикул | 702843 |
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
У 2015 році за книгу «Шосте вимирання» Елізабет Колберт отримала Пулітцерівську премію. Робота американської журналістки входить у топ-10 найкращих книг 2010-го року за версією New York Times та очолила сотню кращих нон-фікшн книг усіх часів за версією The Guardian. «Шосте вимирання» - фіналіст The National Book Critics Circle Awards.
Тематика книги
Нон-фікшн, еволюція, історія, кліматичні зміни, природа, наука.Про книгу
Під час роботи над книгою авторка побувала майже на всіх континентах, відвідала наукові бази в тропіках Амазонії і на островах Великого Бар'єрного рифу, спілкувалася з сотнями людей. Колберт шукає відповідь на питання, що станеться, якщо темпи вимирання прискоряться. Ця книга – не наукова праця. Вона - швидше велетенська стаття для суспільно-природничого журналу зі світовим ім’ям, яку ми маємо можливість читати українською.Для кого книга
Для якнайширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться майбутнім нашої планети, сучасною наукою та стежить за новинами зі світу природи.Чому ця книга
Елізабет Колберт у своїй книзі нікого не повчає. Зрештою, навіть не попереджає про наслідки нашого бездумного користування планетою. Вона - майстерна і досвідчена репортерка, яка простими словами розповідає про складні речі, від котрих залежить майбутнє нашої планети і, зрештою, людської цивілізації загалом. «Шосте вимирання» входить у «must read» - список книг від Барака Обами та Білла Ґейтса.Про автора
Із 1999 року Колберт працює у журналі The New Yorker, для якого готує книжкові огляди, коментарі, профайли політиків та масштабні статті на тему кліматичних змін. До цього вона вела авторську колонку The Metro Matters у газеті The New York Times. Її трилогія на тему глобального потепління The Climate of Man у 2006 році отримала премію National Magazine у номінації "Суспільний інтерес", у 2005 - премію American Association за "успіхи у науковій журналістиці", а у 2006 - премію National Academies Communication. За огляди та критичні статті Колберт було відзначено нагородами Lannan Literary Fellowship у 2006 році, Heinz та National Magazine - у 2010.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
Це сумна книга про те, як люди - найбільші руйнівні істоти на землі - невпинно знищують планету. Про те, що "існував цілий втрачений світ", що вражав своїм величезним різноманіттям і красою, але тут з'явилися... люди - "масові вбивці, від початку свого існування". Тому у мастодонта, безкрилої гагарки чи суматранського носорога не було шансів...
Книга починається з розповіді про спроби врятувати унікальних жаб Ель-Вальє у Панамі, які "у кращому випадку більше ніколи не торкатимуться до підстилки тропічних лісів, а доживатимуть свої дні у дезінфікованих скляних ванночках". Закінчується дослідження сумною оповіддю про крука гавайського "алала" на ім'я Кінохі, одного зі сотні, що залишилася у світі, бо живуть у зоопарку і вже втратили своє середовище існування. З часу людського домінування "діяльність людини змінила від третини до половини поверхні суходолу планети; більшість великих річок світу були перекриті греблями або їхнє русло було змінене; виробництво добрив для рослин продукують більше азоту, ніж визначено природою для всіх наземних екосистем; рибальство забирає більше третини первинної продукції прибережних вод океанів; людство використовує більше половини світової легкодоступної прісної води". І навіть, якщо не їсте м'яса, а полюбляєте вівсянку і каву, то десь у Бразилії знищать частину лісу задля нової ділянки полів чи плантацій.
Кілька років тому я була на Великому Бар'єрному рифі і висловила гіду величезне захоплення навколишньою красою і пообіцяла знову сюди повернутися. Він ж порадив насолоджувалися зараз, бо "все це вмирає і, можливо, не матимете більше змоги побачити у майбутньому". Авторка теж згадує, що "рифи будуть першою великою екосистемою сучасної епохи, яка вимре з екологічних причин". І до 2050 року, з великою ймовірністю зникне до 50 % видів рослин і тварин.
Це дуже пізнавальна книга. Написано багато робіт про різні аспекти еволюції Землі, про фауну і флору планети, про походження і міграції людей. Є ґрунтовні наукові книги, читання яких вимагає значної концентрації та інтелектуальних зусиль. Є поверхові публікації, які покликані розважити. Ця книга, попри складність проблематики, написана зрозумілою мовою і з легкою іронією, однак кожне твердження підкріплене посиланнями на наукові дослідження і думки експертів. Згадує авторка і про провальні експерименти "Біосфера 1" і "Біосфера 2", які показали людську обмеженість. У розділі "Ген безумства", посилаючись на низку досліджень, Колберт розповідає про теорії переселення людей, "стосунки" з неандертальцями і навіть демонструє умовного "поголеного неандертальця у новому костюмі". Роздумує авторка над тим, що спонукало людей знищити найближчого родича, і нагадує, що кожний з нас десь на 4% є неандертальцем, тому "вони не вимерли повністю - якась їхня частинка живе в нас".
Це обнадійлива книга, хоча "життя - надзвичайно стійке, але так буде не вічно", проте "люди повинні мати надію.. це те, що підтримує нас.." Бо в нас живе "якесь безумство, яке не дозволяє нам ніколи не зупинятися". Та все ж авторка не лукавить і нагадує, що якщо "нерозважливі руйнівники" і "помірковані альтруїсти" будуть готові більше дбати про збереження довкілля, будуть готові більше жертвувати, то нинішнє вимирання все ж не можна буде припинити. Бо "не має великого значення те, хвилює людей чи ні доля світу, в якому вони живуть. Значення має те, що люди змінюють світ..". І у кращому випадку ми зможемо жити у дуже збіднілому і трансформованому "екологічному ландшафті з малим біорізноманіттям" та рідкісними опадами. І то, лише за умови, що людська винахідливість випередить насування катастрофи.
Це книга-стаття, що має 13 розділів і засвідчує високий журналістський рівень. Колберт нікого не повчає і не лякає. Лише описує те, як світ швидко змінюється, а різні види не встигаючи адаптуватися... вимирають на наших очах. Бо "зміна клімату вже є чинником вимирання". Журналістка розповідає як брала участь в дослідженнях майже на всіх континентах планети. Від споглядання спроб запліднення коралів Великого Бар'єрного рифу, походів по наукових базах у тропічних лісах Амазонії до аналізу льодовиків. Тому й не дивно, що за цю книгу Колберт отримала Пулітцерівську премію - одну з найпрестижніших нагород у світі літератури та журналістики.
Раджу прочитати цю чудову книгу абсолютно усім. Задля того, щоб зрозуміти у якому гарному, але дуже крихкому світі ми ще маємо можливість жити. Відповісти