Сектор обстрілу – це вимір, де війна лютує з особливою жорстокістю. Це ешафот, на якому четвертували душі вісімнадцятирічних, можливо, майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів. Роман розтинає серце читача. Його сторінки стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища. Цей твір сучасної військової прози, покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику: «Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами Молоху – ідолу війни, приречене опинитися на тому ж вівтарі».
Ігор Моісєєнко строкову службу проходив в Афганістані (Джеллалабад), у батальйоні загиблого Поета-героя «Аіста» (О.І. Стовби). Критики, відзначаючи стилістичну подібність віршів «Аіста» та Ігоря Моісєєнка, вбачають у тому ознаки наслідування Ігорем літературного Дару і Хреста вбитого війною талановитого Поета. Результатом такого духовного зв’язку двох літераторів став цей надзвичайно захопливий і вражаючий своїм трагізмом роман. У цій книзі вміщено вірші зі збірки «Эхо Гиндукуша» (значна частина – в перекладі українською), окремі статті автора та відкрите звернення «Шлях із Армагеддону».
За роман «Сектор обстрілу – «Аісти» Ігореві Моісєєнку присуджено літературно-мистецьку премію №1 імені Богдана Хмельницького за 2010 рік Міністерства оборони України – за краще висвітлення військової тематики у творах літератури й мистецтва.
Коментарі та відгуки про "Сектор обстрілу «Аісти»"
