Даґ Ейстейн Ендшьо

Книга «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності»

Name: Книга «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності»
Brand: Ніка-Центр
SKU: 640241
Price: 320 UAH
Availability: InStock
Rating: 4.7 (32 reviews)

Артикул: 640241

Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності - фото книги

Переглянути фото книги

Паперова 320 грн

Книга в наявності

Відправка: 15.06.2025

Goodreads

3.73

Наш Формат

4.7

Вподобайки

Характеристики

Автор	Даґ Ейстейн Ендшьо
Видавництво	Ніка-Центр , Видавництво Анетти Антоненко
Рік видання	2022
Палітурка	тверда, матова
ISBN	9786177192670
Кількість сторінок	304
Мова	українська
Серія	ТОП-10 книжок про стать і секс

Категорії

Релігія. Історія релігій Секс та еротика

Даґ Ейстейн Ендшьо - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності»

Ціна

320 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Перевірити наявність на складі

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Забрати в книгарні "Наш Формат"

завтра з 10:00 до 20:00

Про що книга «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності» автора Даґ Ейстейн Ендшьо

У книжці відомого норвезького науковця і правозахисника Даґа Ейстей на Ендшьо проаналізовано величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах. Секс та релігія неминуче і нерозривно пов’язані між собою. Релігія забороняє і регулює, засуджує і благословляє, карає і роздає нагороди. Чи є секс священним або стає огидним, цілковито залежить від того, як релігія визначає це. Ваш сексуальний партнер, сімейний стан, колір вашої шкіри і ваша релігія або каста – це все чинники, які можуть привести до порятунку або загибелі. Автор ґрунтовно розглядає низку питань щодо взаємовідносин між сексом і релігією. Серед них: проблема допустимості чи заборони статевих стосунків за межами шлюбу; ставлення різних релігій до дозволу священикам займатися сексом, до гомосексуальних статевих стосунків і сексу між представниками різних рас, до сексуального самозадоволення тощо.

Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.

Відгуки про книгу «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності»

Рубцов Ігор 30.10.2023 22:37

Що мене зацікавило замовити книжку норвезького автора – це його фах релігієзнавця. Не назва, не тематика видання, а саме фах. Інтерес походить від мого, дещо скептичного ставлення до професії, суть якої і значимість не вкладається в моїй голові. Подібно як філософією в прадавньому світі називали сукупність всіх наук, тобто філософ – знавець всього. Що-що? Літератури, математики, медицини, фізкультури і таке інше? Всього? Час виправив і все розташував по місцях. З філософії виділилися окремі науки, а що ж лишилося самій філософії? Пізнання чогось абстрактного? І для мене не повністю розкритою загадкою лишається питання: на які посади беруть спеціалістів з дипломами філософа, релігієзнавця? І при цьому ж, я поважаю деяких людей, що мають саме такі дипломи. За якості, не пов’язані з фахом, за громадянську позицію, за якісь чесноти. То люди достойні, хвала їм. І ось переді мною з’явилася пропозиція придбати цю книжку, в анонсі якої читаю: «Автор ґрунтовно розглядає низку питань щодо взаємовідносин між сексом і релігією». А потім я пробігаю декілька речень, з яких мені стає зрозумілим, що ґрунтовність роботи може бути під великим сумнівом. Неможливо не тільки виділити і чітко сформулювати позиції кожної з релігій у питаннях інтимних стосунків, але й до кінця розібратися бодай в основах цього сегменту дослідження хоча би якоїсь однієї релігії, якщо при цьому вивчати все. Не вистачить потужності мозку. Знаю це не тому, що сам вивчаю Біблію протягом 30 років, але й завдяки досвіду кількох знайомих християнських богословів з докторськими ступенями. Об’єм знань, необхідний для здорового судження не на рівні дискусії між звичайними християнами, а на науковому складному фактажі здобувається десятиліттями і таки не досягає досконалості. Навіть двом докторам наук з однаковими дипломами доводиться дискутувати і пропонувати науковим радам альтернативні погляди. Що може запропонувати релігієзнавець – знавець всього потроху? Нехай не потроху навіть, але програма релігієзнавчих факультетів пропонує поверхневий погляд на різноманіття релігій, виявляючи якісь основні опосередковані риси отих релігій. Виходить щось типу скульптурної композиції, встановленої навпроти столичного оперного театру. При нагоді опитайте знайомих, які бачили цю творчу знахідку: яка ідея автора? Цікаво, що ви почуєте? Рівно те саме видасть релігієзнавець. В принципі, кожен із них може бути християнином, чи мусульманином, або синтоїстом, чи навіть атеїстом. Релігієзнавець – не віросповідання, а професія. Я думаю, суспільству іноді потрібні знавці певних особливостей різних релігій, тому що ми живемо в мультирелігійному світі, де люди в одному закладі з різним світоглядом комунікують між собою, де за стіл переговорів сідають представники різних світів.
Таким був мій вступ до відгуку про книжку, яку я ще не почав читати. Сподіваюся, у відгуку не доведеться правити речення. Навряд чи зміст праці Даґа Ендшьо змінить ставлення до його професії, корисність якої я не ставлю під сумнів. Тепер перейду до читання його розвідки і, можливо, сформулюю зауваження або захоплення. Є ще акценти, необхідні для розуміння таких термінів, як «християнство» чи «юдаїзм». В першому я відчуваю себе більш-менш впевнено, дещо знаю про друге. Спочатку про те, що не підлягає дискусії. Як християнство, так і юдаїзм мають спільну для обох релігій частину. Юдеї називають її Танах – абревіатура, яка вбирає в себе всі книги, об’єднані християнським світом назвою «Старий Заповіт» (абревійовано – СЗ). СЗ – не біблійна назва, до того ж помилкова, тим не менш зараз не про це, а про одну спільну основу, яку, між іншим, вважають авторитетною і мусульмани. Наголошую на тому, що основоположним, авторитетним джерелом для віруючих є текст. В ньому всі настанови, які ви можете називати доктринами (або не називати), але саме текст визначає для кожного віруючого, якщо хочете, «інструкцію» - принципи, дані для життя, наслідування, навчання і приклади застосування цих принципів персонажами Писань. Тепер давайте усвідомимо, що підхід до тлумачення одного й того ж тексту різними школами хоч юдеїв, хоч християн, має певні відмінності. Спробую пояснити на прикладі двох відомих ще до Ісусових часів шкіл юдейських раввинів Шаммая і Гілеля. Розглянемо одне питання і підхід до нього представниками цих шкіл. Танах (для християн СЗ) дозволяє за певних умов розлучатися чоловіку з жінкою. «Певні умови» були предметом дискусій і Шаммай робив висновок, що навіть якщо чоловікові не сподобалася приготована жінкою їжа, він має право дати їй розводового листа. Гілель вагомою причиною вважав лише перелюб. Не хочу розгортати повну дискусію з такої цікавої теми, а у вас може виникнути питання: яка ж доктрина юдаїзму по темі «Право на розлучення»? Відповідаю: в юдаїзмі відсутній доктринальний підхід. Розбираючи якісь етичні питання, учні єшиви (релігійної школи) наводять біблійні тексти (екск’юзмі, тексти Танаху) і, крім того, висловлювання раввина такого-то, раввина такого-то і ще такого-то авторитетного раввина. А далі? А далі складіть свій конструктор. Звідси різні течії (читайте – конфесії) в юдаїзмі. Про християнські деномінації ви самі знаєте. І точно така картина існує в усіх світових релігіях. Але при всій різноманітності, кожна конфесія має доктринальні установки, спільні для всіх в межах такої конфесії. Для різних деномінацій кількість доктрин відрізняється. Отже, можна говорити про проблему інтерпретації одного тексту різними, так би мовити, школами. Думали колись про це? То ж, що розглядає автор книжки, коли подає нам погляд, скажімо, християн на секс? Чистий біблійний текст? Суму текстів? Кінцевий висновок на основі контексту Біблії? Чи погляд якоїсь конкретної конфесії в християнстві? Тоді цікаво: сам він належить до якоїсь гілки християнства? А може юдаїзму? Ісламу? Атеїзму (там також є різночитання)? Все, читаю книжку.
Ну от, перше сумнівне твердження в словах: «Так, священні писання наголошують на одні заборони, проте ігнорують інші». Це те саме, якби в правила дорожнього руху, які забороняють проїзд автомобіля на червоний сигнал світлофора, додали розділ про техніку проїзду через перехрестя під червоний сигнал. Як зрозуміти ідею Ендшьо, якщо Писання не може ігнорувати заборони? Воно само встановлює заборони, тобто є джерелом інформації про дозвіл або недопустимість чогось конкретного. Хоча, залишається незрозумілим, що автор називає тут «священними писаннями». У випадку з Танахом і Біблією речення є абсурдним. І це тільки 25 сторінка з 305.
А вже на 26 сторінці знаходимо важливий для автора висновок: «Важко знайти остаточну відповідь щодо того, як зрозуміти кожну релігію та її ставлення до сексу. Релігії мають нечітко визначені форми. Вони є категоріями із зазвичай дуже розмитими межами.» В релігіях дійсно легко заплутатися, що нерідко стає причиною атеїстичних поглядів, або невизначеної релігійності, коли людина усвідомлює наявність вищої сили, але не може сформулювати структуроване уявлення про неї. Сукупність наукової інформації, даної релігієзнавцю, веде до розмитості меж. Зазвичай, віруюча людина користується іншими критеріями, тільки я не означую критерії, а тільки оцінюю фундаментальну працю пана Ендшьо.
«Нечітка визначеність форм», з точки зору автора, веде його самого хибним шляхом. Цитата, наведена поза контекстом, спотворює ідею, передану в Святому Письмі і є причиною помилкового висновку. «Що ж до християнства, то Ісус наголошував, що людина може бути звинувачена в сексуальній невірності, навіть якщо не були залучені статеві органи. «Той, хто дивиться на жінку з жадобою, уже вчинив перелюб із нею у своєму серці». Не можна, взявши із цілого повчання невеличку частину, вносити в нього своє розуміння. Слід врахувати, що Ісус, як і кожний раввин Його часу, вищенаведеним прикладом ілюструє слухачам, що Бог характеризує людей не за вчинками лише, але й зчитує потаємні пожадливості. Це може бути заздрість, жадібність, злі наміри, бажання позашлюбного кохання, самозакоханість. То на думку людини прихований світ її мрій є непідсудним. Скільки ж часто ми дивуємося, коли «хороша» людина виявляється злочинцем. Чого не могли знати ми, те відкрито перед Богом. То й хтивість, якщо вона є частиною єства індивідуума, може довгий час нічим себе не видавати, а як тільки умови сприятимуть, станеться подія гріха. Бог не оперує тільки наслідками, а й звертає нашу увагу на першопричини гріха. Він має право звинувачувати перелюбника, який за все життя, можливо, не мав жодного статевого акту, вбивцю, який нікого не позбавив життя і не був причиною смерті, грабіжника, який нічого не вкрав. З точки зору християнства (так само і юдаїзму), якщо християнством (юдаїзмом) ми називаємо вчення, передане священними текстами, секс є чудовим подарунком Бога для подружжя – чоловіка і жінки. І бажання інтимної близькості, хоч явне, хоч приховане тільки прикрашає подружнє життя. Християни з цього приводу можуть висловлювати абсолютно різні точки зору, часом протилежні. Проблема не в «розмитому» християнстві, а в тому, що не кожен християнин правильно розуміє принципи, дані людині Богом. Ми звикли до Біблії, розбитій на розділи і вірші, що може спричинити неправильне осмислення тексту, який в оригіналі не мав такого поділу. Не втрачався контекст, послідовність думки, її первинна логіка. Чи вчать цьому релігієзнавців? Сумніваюся.
З кожним розділом книжки мої сумніви переростають в заперечення самої ідеї релігієзнавства. Як читач, я сприймаю інформацію і тим самим розширюю світоглядні обрії, покладаючись на компетентність автора. Так само, йдучи до лікарні, я більше довіряю лікарю, ніж багатозначним сигналам організму. Головний біль можна пояснити тисяча однією причиною. Яка з них істинна? У лікаря є знання і право зробити висновок, хоча він також помиляється, наповнюючи протягом кар’єри персональний цвинтарик. Тестуючи релігієзнавця Даґа Ендшьо, я констатую його некомпетентність в кожному абзаці, де йде мова про християн і у більшості, коли він описує юдейські звичаї. Так вийшло, що Біблія стала основною Книгою в моїй практиці самоосвіти протягом 30 років. Чи можу я припустити, що автор книжки краще орієнтується в ісламі, буддизмі, індуїзмі? Можу, тільки не хочу. Наочна поверхневість знань, помилковість висновків. Там трошки вхопив, від тих щось почув, десь почитав, став свідком прецеденту на тему сексу. Вистачило матеріалу на книжку і ось маємо компіляцію про все звідусюди. Чітко скомпоновані розділи і відсутність внутрішньої композиції. У нас, українців, з такого приводу є навіть назва авторитетного джерела інформації: «Однабабанабазарісказала». Я категорично не згоден з паном Ендшьо у випадку наступної безапеляційної заяви: «Як і в буддизмі, християнське вчення щодо сексуальності очевидне: найкраще взагалі не займатися сексом.» Що очевидне авторові? На якому базарі він це почув? Де прочитав? Правда, далі йде набір підтасовок на підтвердження думки з посиланням на апостола Павла і навіть Ісуса Христа. Живи вони серед нас, письменник отримав би судовий позов за наклеп і програв би його. В принципі, якщо він залишиться при своєму, відповідальності перед Богом йому не уникнути.
36 сторінка книжки. Екскурс автора в основи християнства досягає маразматичного рівня. Коментувати детальніше – значить коментувати кожне невірно витлумачене речення, слово, вчинок, настанову, уривок тексту із Біблії. Коли ми читаємо Біблію, у нас складається враження про Бога. Біблія нам відкриває Бога. Що ви скажете про Бога, прочитавши Ендшьо, який, начебто, коментує біблійні уривки? «Подружжя повинне усвідомлювати, що секс, навіть у шлюбі, гріховний, і їм має бути соромно за це». Сміливий автор! Виставляючи Бога підступним і лицемірним, він нав’язує нам комплекс вини. Адже Бог, чиї дії і помисли святі, створює Адама, дає Адаму його дружину Єву, дає їм обом першу записану в Писаннях заповідь: «плодіться і розмножуйтеся» і при цьому Він схиляє їх до гріха? Якщо секс є гріхом, то як це вкладається в характер Бога, Який ненавидить гріх? Марна справа будувати філософські конструкції, бо про інтимні стосунки, про секс в Біблії немає ні слова, як про щось гріховне. Так, поза шлюбом секс не дозволений і такий секс є гріхом. Однак, автор мав би стримувати фантазію, основану не на Біблії, а на уявленнях деяких християнських апологетів, які були далекі від Біблії. Якби мене попросили скласти список найкращих подарунків Бога людству, я вписав би секс одним із перших пунктів, враховуючи що найвищим є дар спасіння і вічного життя.
Не сталося би так, що я даремно наїхав на релігієзнавців. Врешті-решт, один окремо взятий спеціаліст-письменник може висловлювати окрему думку. Чи так навчають у вищих закладах, я не перевіряв. Мій читач може не погоджуватися зі мною, але протиставлення юдаїзму з християнством у поглядах на інтимні стосунки – повний абсурд. В кількох розділах автор посилює свою думку, а на яких підставах? Зроблю невеличкий витяг із тексту: «Іслам, як і християнство, але на відміну від юдаїзму має загальну заборону на дошлюбний секс». Чому «на відміну від юдаїзму»? Писання юдейської віри в повному об’ємі увійшли в канон християнських Писань, слово в слово. І книги новозаповітних авторів ні на йоту не відступили від принципів Тори. Можливо, автор взяв до уваги не саме Святе Письмо, а якісь юдейські документи (Мішна, Гемара, Талмуд, Мідраш)? Що саме? Я згадував, що в юдаїзмі не вибудовують доктрини на основі священної книги. Там між авторитетними вчителями ведеться полеміка. Вона може доповнюватися думками і коментарями навіть сучасних раввинів і ті коментарі містять протилежні думки. Тому, запитуючи раввина про, скажімо, дошлюбний секс, ви, найімовірніше, отримаєте відповідь: «Раввин такий-то сказав отак, а раввин такий-то сказав інакше, а мудреці (це він про себе) кажуть…» Тоді запитайте: «Що ж каже ваша доктрина?» І ви почуєте феноменальну відповідь в єврейському стилі – питанням на питання: «Ти що, християнин (християнка)?» Юдейські деномінації дотримуються різних поглядів на різні питання віри. Чому цього не знає містер Даґ?
Я мушу дочитати книжку! Я мушу це зробити. Програмую себе на позитив і шукаю причини просто погодитися, що будь-хто має право ділитися своїми поглядами. Чом би й ні? Але ж муляє око невігластво під вивіскою релігієзнавства. Якби йшлося про основи растафаріанства. Якби автор писав про найекзотичнішу рідкісну релігію якогось болівійського неконтактного племені, мови якого ніхто не знає. Так ні! Через книжку з нами спілкується норвезький професор з вивчення релігії. Його твори видаються тринадцятьма мовами і він, як мінімум, вільно володіє норвезькою і англійською – мовами, що дає доступ до десятків перекладів Біблії. Звідки ж таке убоге коментування не найскладніших біблійних уривків? Давайте я вас полякаю висмоктаною з пальця теорією автора:
«Християнство від самого початку спиралося на зовсім інше уявлення щодо розлучення, ніж іслам та юдаїзм. Ісус проголосив, що той, хто вступив у повторний шлюб після розлучення, за
визначенням скоїв перелюб, а отже, буде «кинутий у пекло». Навіть якщо після розлучення чоловік залишається самотнім, він однаково буде «кинутий у пекло», тому що винен у перелюбі, який, цілком імовірно, скоїть його колишня дружина, вступивши в повторний шлюб».
Чи то упередженість змушує вдаватися до грубої ейзегези – внесення бажаного сенсу в текст. Чи норвезькі вчені здобувають знання ударними темпами і їм немає часу почитати і подумати над прочитаним? Автор дає посилання і в даному випадку він відправляє нас до Євангелії від Матвія 5:27-32. Щоб там знайти потрібний висновок, треба якомога швидше пробігати очима текст, бажано незнайомою мовою. Нехай би йшлося про невдалий рецепт індички на День подяки, але ж містер Ендшьо вживає слово «пекло» там, де його і близько немає, але якби воно там було, я би із задоволенням послухав автора, на якій підставі він скомпонував смертний вирок чоловікам, які одружуються після розлучення?
Нижче письменник пише: «В Новому Завіті теж немає жодного факту за право християн на розлучення». Дивно! Він же посилався на Матвія 5:27-32, де прямо у 32 тексті Ісус коментує Тору в частині права на розлучення: «А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти…».
- Пане авторе, оті слова: «крім провини розпусти», мали приводити до тями чоловіків, які завдяки раввинам-двієшникам брали на себе право розлучатися з дружиною з будь-якої причини, хоча Тора дозволяла (не вимагала) розлучатися тільки у випадку перелюбу (в оригіналі «ерват давар»). Професоре, вчіть матчастину, як казав Маестро!
Попереду ще дві третини книжки. Читання вимагає мужності.

І ось, нарешті, позаду праця пана професора і час підбити підсумки. Залишок тексту я перечитав не настільки ретельно, вибираючи матеріал, що стосується християнства. А в чому сенс читати уважно? Якщо автор – невіглас в біблійному погляді на секс (чи тільки на секс?), наскільки він гуру в інших релігіях? Дійшло навіть до расового питання і повного нерозуміння сенсу написаного в Біблії. Автор знайшов розбіжності в Писаннях, а якщо точніше висловлюватися – провалився на тонкій кризі, аналізуючи заборону віруючим виходити заміж і одружуватися з представниками інших народів. При цьому ж, Мойсей мав дружиною кушитянку і Бог явним чином схвалював їхній шлюб. Автор не дочитав в Біблії, що представники всіх народів землі мали повне право приєднатися до народу Божого, стаючи самі частиною цього народу. Яким би самовпевненим я не здавався, а виникло бажання поділитися з професором елементарними знаннями, доступними практично кожному християнину, який хоч трошки досліджує Святе Письмо. Що точно заборонив Бог, так це Своїм вірним одружуватися з людьми, які не визнають Бога Тори. Бог інакше ділить людей, не за расовою ознакою, а на підставі віри в Нього. Хто знаходиться в заповіті з Богом, той є частиною Його народу, незалежно від національної, расової, соціальної приналежності.
Так який прикінцевий висновок я роблю відносно прочитаної книжки? Її автор - Даґ Ейстейн Ендшьо, має право писати книжки наукового характеру: список використаної і систематизованої ним літератури вражає. Автор також має право викладати на кафедрі: його стиль не ускладнює розуміння обраної теми, всі висловлювання недвозначні, зрозумілі, не виходять за межі популярного стилю. При всіх достоїнствах, книжка не має нічого спільного з біблійною позицією щодо сексу, інтимних стосунків. Вона не корелюється ні з Біблією, ні з Танахом, не відображає позицію християн чи юдеїв, тобто, вводить читачів в оману. Окремі події, праці релігійних діячів, історичні документи минувшини, певні соціальні парадигми і навіть уявлення про секс в певних колах віруючих можуть бути виділені в розширених працях конкретно по цих вузькопрофільних нюансах. Наприклад: одностаттєві шлюби в доктрині лютеран ХХ століття, прецеденти, прецеденти і біблійний погляд на ту ж тему. Знову ж, зрозумійте мене, це тільки приклад. А оцінка автору від мене, простого читача, двійка з плюсом. Плюс – за старання. Амінь!
Дякую Центральній бібліотеці Солом'янки! Відповісти

0 0

Кривонос Олексій 10.02.2024 22:47

Рубцов Ігор, вітаю!
Дуже грунтовні коментарі, я знаю що лише одиниці зрозуміють про що Ви написали, дякую за коментар, прошу порадьте якусь літературу по цій темі, і скажу що мрію в Вами мати розмову, цікаво чи це можливо. Дякую! Відповісти

0 0

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"