Донна Тартт

Книга «Щиголь (оновл. вид.)»

Артикул: 801536

Переглянути фото книги

Паперова 490 грн

Original 645 грн

Книга в наявності

Відправка: 30.03.2025

Goodreads

4.50

Наш Формат

4.3

Вподобайки

237

100 Best Books of the 21st Century New York Times Bestseller Книжкові екранізації Amazon Bestsellers

Характеристики

Автор	Донна Тартт
Видавництво	КСД
Рік видання	2023
Палітурка	тверда, матова
Оригінальна назва	The Goldfinch by Donna Tartt
Перекладачі	Віктор Шовкун
ISBN	978-617-12-9972-6
Кількість сторінок	816
Мова	українська
Розмір	150 х 220 мм

Категорія

Сучасна іноземна проза

Донна Тартт - «Щиголь (оновл. вид.)»

Ціна

490 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Перевірити наявність на складі

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Забрати в книгарні "Наш Формат"

завтра з 10:00 до 20:00

РАЗОМ ДЕШЕВШЕ

На книжкових полицях

Про що книга «Щиголь (оновл. вид.)» автора Донна Тартт The Goldfinch by Donna Tartt

Книга, на додатковий наклад якої чекали всі книголюби

Перевидання з лясе

Роман екранізовано в 2019 році – в головних ролях енсел елгорт, оакс фіглі, ніколь кідман

Роман «Щиголь» приніс письменниці:

Пулітцерівську премію 2014 року;
медаль Ендрю Карнеґіза видатні досягнення в художній літературі;
місце в сотні найвпливовіших людей світу 2014 року за версією журналу «Тайм»;
роман увійшов до списків «National Book Critics Circle Award» та «Baileys Women’s Prize for Fiction».

Додатковий наклад книги «Таємна історія» заплановано на червень цього року. Також в роботі переклад роману «Маленький друг», терміни виходу наразі невідомі.

Як маленький щиголь на картині голландського живописця, тонким ланцюжком міцно прикутий до жердинки, усе життя Тео Декер не може розірвати зв’язок зі страшною подією дитинства. Майже на його очах, разом з десятками людей, мати гине під час терористичного нападу, і єдине, що залишається у хлопця, - старовинна картина. Мандрівки Америкою, життя в різних родинах, романтичне кохання та дружба, що покажуть свій відразливий зворотній бік, наркотичний сон і пробудження... Усе лише заради того, щоб одного різдвяного ранку в Амстердамі зрозуміти: невидимий ланцюжок "Щигля" не тримав у полоні, а допоміг втриматися за життя.

Відгуки про книгу «Щиголь (оновл. вид.)»

Іванів Наталія 03.07.2020 09:35

сьогодні прочитала, враження неоднозначне і скоріше негативне. Стиль сподобався. Але сам сюжет, герої, посил...пишуть, що це книга для душі.. ну, якщо вам близькі наркотики і алкоголь зранку до вечора, тоді можливо. У мене склалось враження, що автор хоче показати "глибокий світ" і переживання "скаліченого" наркомана, сказати, що у нього є почуття відповідальності, честі, сорому (це як Тео їздить і викуповує фальшиві меблі продані ним же), хоче здати в поліцію картину і сам здатись і тд. Ви серйозно? А ще Тео і Борис обговорюють філософські питання життя і значення картини, за кокаїном і горілкою, Тео гарно розуміється на мистецтві, одружується з дівчиною з шанованої сім'ї, ледь закінчивши школу і напиваючись і ковтаючи таблетки з 13 років ...wtf Відповісти

1 1

Віра Колеснікова 16.02.2020 17:52

Є історії, які залишаються з тобою назавжди. Ніби давно знайомі, але забуті приходять в твоє серце і запалюють ліхтарі і ти захлинаєшся від подиву і радості, ніби чекав, коли щось пробудить в тобі це світло.
І Щиголь— це саме та історія. Маленька, жовта птаха, прив'язана до стіни сірим ланцюжком.
Поєднання персикових, жовтих і сірих відтінків створюють відчуття чогось м'якого, беззахисного, теплого і трагічного.
Маленький щиголь дивиться на тебе. Його очі сповнені втомленою печалю і розумінням. Ніби добра світла людина, нещадно бита людьми і долею, людина, що поплатилася за свою лагідність, стоїть перед лицем смерті з небаченою мужністю маленької людини, і в неї немає нарікання на долю, несправедливість. Тільки незмиренність з неминучістю. Можливо страх. Але він робить її живою. І ще тиха мудрість в глибоких зволожених очах, ніби ця пташка бачить вічність по той бік життя і бачить нас, сьогоднішніх. І ще світло, світло, яке не здатне затьмарити страждання. Люди не вічні, але вічна картина – живе мужнє створіння перед безсмертям.
Головний герой Тео - хлопчик, що втратив найцінніше - свою матір. Вона ніби та маленька жовта пташечка, стала жертвою людською жорстокості. І для Тео картина голландського художника — жива пам'ять про мати. Увіковічнена. Картина створювала ілюзію, ніби минуле нікуди не поділося, а просто сховалось тут, поряд з ним, у сьогоденні. Вона допомогла Тео увійти у світ мистецтва, де не існує смерті. Вона була для нього маяком, життєвою опорою, як у дитинстві - мама. Вона допомагала йому не боятися життя і не боятися смерті, вона виводила його на світло з жахіття, в якому він опинився ще маленьким хлопчиком, рано усвідомивши, що " життя- катастрофа".
Він йшов за нею, падаючи до самого чорного дна, і знову злітаючи, і вийшов із власного жахіття мудрою дорослою людиною, яка не вважає, що життя - це дар, але яка попри це, любить його відображення. Більш світле, ніж воно саме. А значить мимоволі і його. В книжці багато похмурого, але вона сама випромінює світло. У ній майже немає ідеальних героїв. Але їх недосконалість згладжує любов... Відповісти

0 0

Штець Ольга 14.02.2020 18:53

Книжка, яка поєднує в собі чудовий стиль, цікавий сюжет і важливі проблеми. Роман хотілося відкладати хіба на моменти подумати, заспокоїти власні емоції, пригадати подібні переживання. Однозначно читатиму ще романи Донни Тартт. Шкода лише, що їх так мало. Відповісти

0 0

Катерина 01.02.2020 13:58

Розчарування року або роман-дорослішання без дорослішання

Я занадто багато очікувала від роману «Щиголь» Донни Тартт з двох причин:
▪ багато вау-відгуків і фраз на кшталт «книга року»,
▪ мені дуже сподобався її перший роман «Таємна історія».

Але не склалося.

Головний герой – Тео. Під час вибуху в музеї загинула його мама, він чудом залишився живим, та ще й прихопив із собою твір мистецтва – картинну «Щиголь» (і нікому про це не сказав). Ми спостерігаємо, як ця дитяча травма вплинула на все його подальше життя. Це мав би бути роман-дорослішання, однак Тео так і не подорослішав: одне вольове рішення за понад 800 сторінок. В іншому – плив за течією то в алкогольному, то в наркотичному дурмані.

Здавалося, що Донна Тартт просто понапихала у роман якомога більше важливих для суспільства тем: булінг, реалізація батьківським амбіцій в дітях, дитяча травма, дитяча наркоманія і алкоголізм. Але жодну з них не розкрила вповні і пройшлася по них поверхово. Мені не вистачило глибини.

Авторка писала роман 10 років, але вирішила не ускладнювати собі життя і найкращого друга Тео Бориса зробила чи то українцем, чи то росіянином. І Польща – воно ж все десь однакове. Авторка живе у 21 столітті, в якому вільний доступ до інформації і не поцікавитися політичною, історичною та географічною ситуацією країн, про які згадується десятки разів – дикість.
Відповісти

0 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Схожі товари

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"