Книга «Щоб у 16 не було запізно»
Немає в наявності
Характеристики
| Автор | Марина Ланге |
| Видавництво | ІРІО |
| Категорія | Популярна психологія |
Марина Ланге - «Щоб у 16 не було запізно»
Ціна
300 грн
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Про що книга «Щоб у 16 не було запізно» автора Марина Ланге
«Щоб у 16 не було запізно» – книжка про те, як правильно допомогти дитині прожити кожен рік свого життя. Виховання дитини – захоплюючий експеримент, правда, недешевий. І ціна йому – одне людське життя. Ця книжка – поради на кожен рік, щоб експеримент був вдалим та приніс радість та задоволення всім його учасникам. Життя стає набагато простішим, коли розумієш, що відбувається і що дитині по-справжньому зараз потрібно.
Відгуки (12) Новий
Маєвський Дмитро 20.10.2021 10:24
Змушений констатувати факт, на жаль... але справа хунвейбінів живе, вони стали дещо толерантніші ніж попередники, не страчують ворогів прямо посеред вулиці як раніше але залишилися все такими ж агресивними ліво-радикалами як і були, вони ладні застосувати нині модний cancel culture, це звісно доволі гуманна практика адже раніше видавали багаторічну поїздку в ГУЛАГ, пишуть погрози а раніше могли просто розстріляти, знижують рейтинг книги, яку вони навіть не читали і в руках не тримали, а раніше просто книзі не дали б побачити світ, раніше відомий диктор чи пропагандист оголошував волю ЦК КПСС і громадяни залежно від контексту оборювались чи раділи, а зараз ліво-ліберальний блогер чи "журналіст", сказавши що ця книга/людина погана, їх глядачі/читачі миттю кидаються на об'єкт ненависті, і тут згадується відомий радянський вислів, партия сказала: «Надо!» – комсомол ответил: «Есть!». Одним словом жертви культурного марксизму реалізовують відомі слова з радянського Інтернаціоналу: ...Мы наш, мы новый мир построим...
Але давайте поговорим конкретно про книгу, книга вийшла в світ влітку 2021 року, спочатку ніщо не передбачало нещастя та суперечок довкола неї, але ряд... гидко це писати однак треба, "неупереджених" українських ЗМІ почали публікувати статті, явно упередженого характеру, вирвані з загального контексту слова та цитати з книги, і подавати все це в максимально негативному світлі. Журналісти лівацького спрямування підняли вереск, мовляв, за державні кошти були закуплені вкрай кепські книги, де культивується патріархат та утискається жіноцтво(цікаво а серце за держ кошти коли купували комікс Принцеса+Принцеса в авторів статей боліло? Ах так, pardon, той комікс був ідеологічно вірним), "прогресивні" люди українських соц-мереж як і личить вірним послідовникам "європейських цінностей" та "плюралізму думок", почали мов ті ниці примати, жбурляти словесні екскременти в бік книги і автора, деякі навіть знаходили Руку Кремля, ну... знаєте, є такий фетиш в українських ліваків повсюди бачити усюдисущу Москву, вони всіх записують до московитів якщо ти з ними не згоден, примітивно, проте дієво. Це як в США до людей чіпляють ярлик расиста, якщо проголосував наприклад за Трампа чи є прихильником Республіканської Партії. Чи є логіка? Ні, немає, та і вона не потрібна треба емоції.
Проте, ми здається знову трохи відійшли від теми, отже книга. Щоб не було пізно у 16, автор Марина Ланге, видавництво IPIO, тверда палітурка, якісний папір, одним словом приємно тримати і читати книгу. Книгу осилив за 6 вечорів, читається дуже швидко і легко. Давайте спробуємо оглянути що ж не сподобалось молодим «товарищам». На перших сторінках, автор декілька разів, можна сказати мимохідь, згадала про Бога, пригадала дитячий фрагмент про релігійну Бабусю і ближче до кінця книги, написала що в неї є молитовна кімната, на цьому все. Релігійних догматів, основ християнського чи іншого якогось віровчення в книзі немає, заклик христити дітей чи водити в Церкву також немає, але для войовничих атеїстів та "праведних" секуляристів це викликало неймовірний осуд, як це так, людина яка пише про виховання дітей згадує в книзі про Бога, ай-яй-яй, все! Виписуємо з ряду фахівців і записуємо в ряд обскурантистів. Що до речі і зробили. Далі, дуже часто в критиці книги, зустрічав що автор пише стереотипні речі, не покладається на науку і так далі, одразу видно що людина не читала книгу, адже автор посилається на сучасні наукові досягнення, проте це не були наукові досягнення з ґендерних студій тому критики і були обурені(сарказм), згадувала як прочитала одне дослідження яке допомогло зрозуміти свою доньку яка була вже підлітком, згадувала відомих сучасних психологів, часто посилається на власний досвід який є чималим, окрім власних дітей навчає також чимало малечі, себто прозоро натякаю на великий досвід автора. Однак персонально мене насторожила Нова Німецька Медицина, вкрай специфічна і дивна річ, не скажу що автор її активно нав'язувала, однак рекомендувала ознайомитись, персонально Я відносусь до ННМ скептично.
Далі, найгостріше, з 160 сторінки починається типування хлопчиків і дівчаток себто опис типової дівчини і типового хлопця, автор не говорила що всі мають бути такими, просто описували середньостатистичну дитину певної статі, її характер, вподобання і які варто прищеплювати риси, поборники ґендерної ідеології не витримали такого "мракобісся" і назвали автора ретроградом, просовувачем патріархальної ментальності та обвішали іншими ярликами, мовляв не обов’язково виховувати хлопчика цілеспрямованим, а дівчинка не обов'язково повинна бути ніжною, ось тут ми і підходимо до великої проблеми ХХІ століття, точніше її першої половини, що божевільні соціальні конструктивісти, воліють бачити хлопчиків фемінними ганчірками, а дівчаток маскулінними амазонками, такий собі переворот догори дриґом, наслідки подібних експериментів вже яскраво проявляються в США, рекомендую ознайомитись з книгою The Boy Crisis: Why Our Boys Are Struggling and What We Can Do About It, автори Warren Farrell і John Gray. Змінювати статеві ролі, яким тисячі років, вкрай кепська ідея, але для фанатичних утопістів та лівацьких радикалів знищувати старе вкрай приємно, адже вони вважають минуле завжди поганим. А наслідки всіх цих божевільних фантазій як завжди будуть розгрібати мільйони невинних та покалічених людей.
Також дуже сильно прогресивну громадськість обурило слово цнотливість, яку автор приписала до характеристики дівчаток, Я розумію що Сексуальна Революція нанесла свою непоправну шкоду, але щоб настільки... навіть не думав, ми живемо в настільки сексуально стурбованому суспільстві, що слово цнота в людей асоціюється виключно і лише з коїтусом та дефлорацією, а подумати що це слово може мати декілька означень і може також описувати чистоту/стриманість, клепки в поборників сексуальної розкутості не вистачило, і це відверто сумно.
Ще важливі сторінки нашого розслідування, 180-181 ст, тут автор закликає дівчаток не битися з хлопчиками, адже це може відпрацюватися в звичку, що в майбутньому буде призводити до побутового насильства, ну... знаєте чоловіки не люблять коли їх б'ють(жінки теж до речі), знову в адептів ґендерної ідеології відбулося загорання, адже вони побачили в цьому ПАТРІАРХАТ!!!!11 Вони побачили в цих словах заклики терпіти насилля по відношенню до себе, терпіти зґвалтування і т.д, коли Я прочитав особисто книгу і ці сторінки, потім згадав критиків, пригадав народний вислів: смотреть в книгу а видеть фигу. Ну по-перше, автор не закликає терпіти насильство, автор закликає виховувати дівчинку яка б не намагалася битися з хлопчиками, бо ця бійка завчасно прирікає її на поразку, вибачте (не)шановні феміністки але біологія говорить сама за себе, автор говорить що дівчину краще привчати вирішувати конфлікти словесно, а ще навчити дитину уникати компаній чи людей де вона може постраждати. Ба більше того, автор говорить про виховання дитини, а деякі критики почали говорити про надзвичайні ситуації по типу зґвалтування, ще раз повторюю, це книга для виховання дітей, а не посібник по самообороні, сподіваюсь Ви розумієте різницю.
Ще один привід для casus belli по відношенню до книги, стало те, що автор не позитивно відноситься до порнографії і мастурбації, нині це святі корови так званої сексуальної освіти, які оспівують ці пороки, на жаль, тут варто жбурнути каміння в огород українських видавців, є декілька книг які мені відомі, що розкривають негативний вплив цих явищ, але бідося в тому, що вони не перекладені українською мовою, тому серед значної частини українських людей складається враження що це цілком без образлива але "трохи" не моральна річ, проте це не так, не дарма існує таке явище як порнозалежність і його вірний Санчо-Пансо онанізм. Автор пропонує направити енергію дитини на інший шлях, більш конструктивний, спорт, навчання, друзі, сім'я. Вкрай дипломатично але автор не одобрив гомосексуальність, що також викликало хвилю засудження, і ось тут в мене питання, а чи має людина право висловлювати свою позицію, щодо того чи іншого явища, у власній книзі? Безумовно так, має природне право на це, наголошую не УРЯД, не ДЯДЬКО в Парламенті і навіть не КОНСТИТУЦІЯ, дає нам з вами, право вільного висловлювання, це невідчужуване право, кожної людини, подобається нам думка цієї особи чи ні, але вона має на неї повне право її озвучити, тим паче автор не закликала до насильства, а просто висловила своє несприйняття, і цього виявилось досить аби адепти тоталітарних сексуальних збочень накинулись на автора і це має багато що нам сказати про тих людей, які так палко бажають заткнути рота протилежній думці.
І останнє, автор прозоро натякає що стосунки повинні рухатися до шлюбу, що не потрібно поспішати лягати в ліжко, що "насолоду" треба відтягувати, перш ніж знайомитися фізично, варто познайомитись психологічно і духовно, як щомога краще і більше дізнатись про свою другу половинку, проводити час разом аби мати змогу побачити його/її під різними кутами аби в майбутньому не мати розбите серце, невже це кепська порада? Як виявилось, для деяких критиків навіть ця порада виклика обурення. Хоча якщо уважно прочитати останній розділ що стосується 16 річок, то автор явно не пуританка, про що сама і писала.
Підсумок, чи варто читати книгу? Так, для загального розвитку не зашкодить, ба більше того, є доволі цікаві поради для виховання дітвори, формування родинних традицій, порад щодо фільмів і книг, не з усім можна погодитись, є ряд порад яких Я особисто не сприйняв, та все ж книгу оцінюю більше позитивно ніж негативно, мене як книголюба потішило що останні сторінки книги були з рекомендованою літературою для малечі, не з усією рекомендацію можна погодитись, але деякі книги взяв як кажуть на олівець.
P.S
Найбільше що мене тішило, як підлітки і молоді люди, без досвіду шлюбу, материнства чи батьківства, кидали автору претензії що мовляв вона не вірно виховує дітей, не знаю як у Вас а в мене це викликало сміх. Ще більший сміх, викликало те, що замість того аби прочитати книгу самому, "прогресивна", "критично мисляча" ліберальна маса людей, принаймні вони певно себе такими вважають, як стадо овець йшла за популярними думками блогерів і журналістів, це було вельми кумедно оглядати з боку. Я розумію чому більшість обрала саме такий шлях, щоб мати власну точку треба мати вільний час, гроші і інтелект. Вільний час аби прочитати книгу, гроші аби купити а інтелект аби самому все осмислити. Відповісти
Наталія 15.09.2021 21:15
Анастасія 13.09.2021 16:48
Автор пропагує абсолютну неповагу до жінок та відношення до чоловіків як до знаряддя праці. Відповісти
Дивитися ще відгуки
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
