«SALE. Найкоротша історія Європи»

Артикул: 300726

Переглянути фото книги

Паперова 290 грн

Електронна 162 грн

Garage Sale 290 грн

Немає в наявності

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Категорія

ГАРАЖНИЙ РОЗПРОДАЖ

«SALE. Найкоротша історія Європи»

Ціна

290 грн

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Опис товару «SALE. Найкоротша історія Європи»

NB! У КАТЕГОРІЇ "ГАРАЖНИЙ РОЗПРОДАЖ" КНИГИ З НЕЗНАЧНИМ ДЕФЕКТОМ, ЯК-ОТ ПОЖОВКЛИЙ ЗРІЗ, ЦІННИК АБО ЗБИТИЙ КУТИК, ЩО НЕ ВПЛИВАЄ НА МОЖЛИВІСТЬ І ЯКІСТЬ ЧИТАННЯ!

Історія цивілізації, яка підпорядкувала собі цілий світ.

Тематика книги

Всесвітня історія, Європа, нонфікшен.

Опис книги "Найкоротша історія Європи" Джона Герста

Якщо ви любите підчитувати книжки з останніх сторінок, щоб дізнатися, чим усе закінчиться, — це видання для вас. Кінець тут наставатиме невдовзі після початку. І не тільки тому, що це найкоротша історія Європи. Річ у тім, що автор розповідатиме історію європейської цивілізації аж шість разів, і щоразу — під іншим кутом.

Для кого книжка Найкоротша історія Європи

Для широкого кола читачів, усіх, хто хоче дослідити, з чого складається історія європейської цивілізації, як нове народжується зі старого, а минуле вперто відтворюється знову й знову.

Чи варто купувати цю книгу?

Ви дізнаєтеся, чим відрізняються антична й середньовічна Європа, як одній цивілізації вдалося підпорядкувати увесь світ і пережити падіння імперій. Автор розповідає, які наслідки мали італійське Відродження, німецька Реформація, англійський парламентаризм і революційно-демократичні зміни у Франції. Ви довідаєтеся, як друкарство врятувало Лютера від вогнища, що спільного між романтизмом і націоналізмом та як дві світові війни змінили Європу. І все це стисло, ємко та об’єктивно. Стосовно останнього не сумнівайтеся: автор цієї книжки — австралієць, тож йому легше лишатися неупередженим та пам’ятати про лаконічність.

Про автора

Джон Герст— історик і суспільний оглядач, автор курсу про європейську історію. Викладав в Університеті Ла Троба (1968–2006), працював редактором популярного історичного журналу Historical Studies, співпрацював із Film Australia та Національним музеєм Австралії.

Книжки на схожу тематику

«Історія світу в 100 предметах» Ніл Макґреґор «Наш Формат», 2021 рік;

«Після війни. Історія Європи від 1945 року» Тоні Джадт, «Наш Формат», 2020 рікк.

Відгуки про книгу Найкоротша історія Європи

Чистий, свіжий, спокусливий стиль. Чудово витриманий баланс аналітики й опису, конкретики та узагальнення. — Вілфред Прест, Australian Book Review

Неймовірна книжка, яка постійно спонукає до роздумів. — Courier Mail

Найкращі цитати книжки

Чому Римську імперію правильно називати греко-римською

Римляни воювали краще за греків і краще за них розробляли закони для управління своєю імперією. Римська інженерна думка також сягнула далі за грецьку, і це згодилося римлянам як для воєн, так і для управління імперією. Проте в усьому іншому вони визнали перевагу за греками й покірно їх наслідували. Типовий представник римської еліти розмовляв як латиною (мова римлян), так і грецькою; він міг відправити сина до академії в Афіни чи найняти грецького раба, щоб той навчав його дітей удома. Отже, називаючи Римську імперію греко-римською, ми чинимо так услід за самими римлянами.

Про приватну власність як чинник демократії

Середньовічні королі довго боролися за якнайширші владні повноваження: можливість правити незалежно від знаті, встановлювати власну систему оподаткування, мати армію під своїм цілковитим контролем і особистий бюрократичний апарат. Проте не все було їм до снаги, оскільки вони стартували з дуже слабких позицій. Скажімо, приватну власність вважали священною і недоторканною, а знать привласнила землі, надані їй для управління. Це стримувало королівські потуги. Влада правителів зростала, та все ж вони не перетворилися на східних деспотів, яким у межах їхніх володінь належало геть усе. Коли деспотові чогось бракувало, він просто експропріював собі власність в інших людей або відправляв воїнів на ринок — набрати необхідного товару. Європейські правителі, навіть наділені «абсолютною» владою, ніколи так не могли б. Не все належить королю. На цьому основному принципі ґрунтувалося європейське розуміння влади. Поняття особистих прав — осердя західної традиції — випливає з права на приватну власність.

Відгуки про «SALE. Найкоротша історія Європи»

Піддубський Денис 31.10.2024 23:38

Книжка дуже сподобалась - справді лаконічно, з акцентом на важливих моментах, розказано історію (переважно західної) Європи. Акценти цікаві, багато чого стало зрозуміліше, деякі речі подані під іншим кутом. Прошу також перекласти щось з інших книжок автора, він багато та цікаво писав про свою батьківщину, Австралію. Відповісти

0 0

Вікторія 07.02.2024 18:42

Коротка історія про численні завоювання,розвиток та занепад наймогутніших імперій,релігію,форми державного правління.Найбільшим осередком книги стали такі країни,як сучасні: Італія,Греція,Франція,Німеччина та Англія!Дуже сподівалась побачити хоч невеличку частину історії могутньої Київської Русі,оскільки той же Константинополь був згаданий,але ніякої згадки про це не було.В цілому для поверхневого ознайомлення з історією деяких епох можна ознайомитись з цією книгою… Відповісти

0 0

Вікторія 07.02.2024 18:44

P.S.прошу вибачення за тавтологію в останньому реченні! Відповісти

0 0

Vadym Didyk 24.01.2024 12:09

Загалом, я став на свідомо важкий шлях - хотів знайти у книзі на 200+ сторінок всі відповіді та пояснення щодо того, як зароджувалась та розвивалась Європа. І цей шлях був доволі тернистим. Десь йшло все легко, а десь потрапляв у болото і вовтузився там.

Почалось все з Давньої Греції і (о так!) Римської імперії. Автор дуже детально зупинився на фундаменті, і певно ця частина книги мені сподобалась найбільше. Античність, далі Середньовічна Європа, італійське Відродження, німецька Реформація, англійський парламентаризм, революційно-демократичні зміни у Франції і так далі. Це було справді коротко, з логічною побудовою (класна ідея з графіками та стовпчиками, які ведуть читача з ключовими тезами від античності і далі), але досить нерівномірно. Наприклад, про Першу світову - загальні риси, а про Другу світову там лише про Гітлера до 10 сторінок певно. Загалом, якщо брати суть, то книга свою місію виконує - можна прочитати і побачити такий сякий малюнок і логіку того, як сучасна Європа стала такою, якою стала (але врахуйте, що період після самогубства Гітлера до 2000-х років - це десь 1,5 сторінки)

Щодо читабельності - є питання. Якщо в тих же філософах я бачив, як автор вміє легко, цікаво і зрозуміло доносити важливу інфу до читача, то тут автор любить занурюватись в щось неважливе або навпаки - пробігати там, де варто зупинитись. Це впливає на сприйняття тексту, таке враження, що автор писав від настрою до настрою.

Хедлайнери - це виключно декілька країн, які робили і роблять настрій Європи. Німеччина, Франція, Англія, десь Італія та Іспанія, і - так-так - росія. Що впало в очі - жодної згадки про Україну. Думав буде хоч там, де про східну повоєнну Європу - але ніт. Склалось враження, що автор бачить Польщу, а далі росію, і ніби нічого між ними немає.

Тому, підсумовуючи, можна сказати, що це не зовсім найкоротша історія Європи. Це найкоротша історія зачатків Європи, певних процесів і історії кількох європейських країн. Відчувається суб'єктивізм автора. Але загалом непогано, враховуючи складність місії, на яку він підписався. Відповісти

1 1

r.lechniuk@gmail.com 12.11.2021 12:49

"Сьогодні голови держав інспектують почесну варту. Проходять уздовж лав, начебто перевіряють воїнів, іноді кажуть кілька слів... Це спадок із часів раннього Середньовіччя, коли правителі ретельно перевіряли наданих їм воїнів і думали: що за непотріб їм прислали цього разу?"
Книга австралійського історика Джона Герста - це саме те, що вам потрібно, якщо ви не професійний історик, але цікавитесь історією. Якщо шукаєте легко і з гумором написаного історичного нон-фікшину, який, проте, змістовно і якісно подає коротку історію того, як і чому Європа була такою, а не інакшою - це також книжка для вас. Якщо ж ви фаховий історик, то її прочитання навряд чи розкриє щось фундаментально нове, проте забезпечить приємне проведення часу, та й кілька нових фактів чи трактувань точно зустрінете.
Писати просто про складне - для цього потрібен талант не лише науковця, а й літератора. Дуже часто історики є чудовими фахівцями, проте їх тексти можуть осилити лише такі ж спеціалісти. Буває навпаки, коли пишуть легко й цікаво - але науково слабкі праці, а то й псевдонаукову маячню. А найбільш рідко трапляється ідеальне поєднання - якісний текст, написаний легко і читабельно навіть для ширших кіл людей. Історичних книжок останнього типу в нас відверто бракує. Як з історії України, так і на загальнішу тему. Видання книги Джона Герста - крок на шляху до зменшення цього дефіциту.
Ні коротку, ні довгу історію Європи вмістити в одну книгу неможливо. Навіть якщо ви Норман Дейвіс і пишете понад 1000-сторінковий "талмуд". От у Тоні Джадта лише історія Європи після 1945 року зайняла 900+ сторінок. Великий плюс автора "Найкоротшої історії Європи" - він це чудово розуміє і не претендує на всеохопний опис і аналіз європейського минулого.
Автор зосереджується на кількох ключових питаннях. Що зробило Європу такою, як ми її знаємо? Які явища й тенденції були визначальними? Як у різні епохи взаємодіяли різні ключові складники "європейськості?
Фундаментальними для творення Європи автор вважає три чинники - культуру античних Греції та Риму, християнство та культуру германських завойовників, які зруйнували Західну Римську імперію. Одразу відзначу великий "плюс" книги - ключові авторські тези супроводжують схеми, які значно спрощують сприйняття інформації про те, як Римська імперія стала християнською, християнська церква - римською; як давні германці підтримали церкву й еволюціонували до середньовічних лицарів; як середньовічна церква зберігала й осмислювала античну спадщину тощо.
Щоб не переказувати зміст книги, виділю кілька найцікавіших моментів особисто для мене. Автор стисло, а водночас цікаво подає основні риси грецької логіки й мислення, що заклали основу наукового методу. Без популярних упереджень змальовує ключову роль християнства і церкви у збереженні античної спадщини для наступних епох і в розвитку Європи загалом.
Де для цього є підстави, Джон Герст демонструє не тільки позитивні, а й негативні аспекти історії церкви. Наприклад, пишучи про передумови Реформації чи про те, що в Середньовіччі чимало представників церкви сприймали її не як духовне покликання, а просто як найкращу кар`єрну можливість у житті. Водночас, описуючи ідеї французького Просвітництва, автор чітко показує - навіть найкращі (в теорії) ідеї про подолання забобонів і тріумф людського розуму, науки та раціоналізму можуть призвести до кривавої диктатури - привіт, Велика французька революціє!
"Ідеї Просвітництва зазнали перших серйозних випробувань під час Великої французької революції, наприкінці XVIII століття. Хоч як це прикро для апологетів людського розуму з їхніми далекосяжними сподіваннями, революція не дала початок нової освіченої без короля та церкви - лише різанину, визиски й диктатуру".
Важливою частиною книги є розділи про еволюцію форм державного устрою: від давньогрецьких міст-держав (полісів) до абсолютних монархій і ліберальних (чи не дуже) демократій. Вкрай актуальний момент - увага автора до того, що, захоплюючись давньогрецькою демократією чи республіканським устроєм Риму, не слід забувати, що право на участь у житті держави була наслідком обов`язків громадян перед нею - перш за все військовими. І афінська демократія, і римські народні збори первісно були зібраннями воїнів. Цей баланс прав і обов`язків, коли перших не буває без других - це те, що сучасна Європа воліє, на жаль, не пам`ятати.
Чому в Європі у Середні віки чи Новий час не з`явилось всевладних деспотів східного типу? Бо варварські королівства, що виникли на залишках Римської імперії, були нестабільними, влада їх королів слабкою і вкрай залежною від підтримки знаті. Феодальна система, яку зазвичай сприймають як щось апріорі погане, насправді витворила в умах середньовічних європейців усвідомлення, що влада королів має суттєві обмеження. Навіть коли королі здолали феодалів і постали абсолютні монархії, повноваження жодного французького (наприклад) короля ані близько не рівнялась до безмежної влади східних деспотів.
Хоча історію ми зазвичай сприймаємо як рух вперед, та іноді вона робить добрячі спіральні рухи й приносить людей до місць схожих на ті, що вже колись існували. Європейці епохи Відродження заново відкрили для себе античність і намагались її копіювати чи відтворювати. Французькі революціонери кінця XVIII століття відверто насаджували культу ранньої Римської республіки і її чесноти, де держава є найвища цінністю. Наполеон Бонапарт на честь чергової блискучої перемоги наказав звести тріумфальну арку, як колись робили римські імператори. Таких прикладів можна навести куди більше (що автор і робить).
Є тут огляд розвитку європейських мов і навіть розділ на тему, все ще малопопулярну серед українських істориків - життя простолюду впродовж століть.
Ложкою дьогтю для мене стала остання частина книги, де автор пише про ХІХ-ХХ століття. У принципі, тут теж все на рівні: про романтизм і націоналізм, про індустріалізацію і зародження масових суспільства, про причини двох світових війн і їх наслідки. Ложка ж ця дуже суб'єктивна. Джон Герст чимало місця (особливо для найкоротшої історії Європи) присвятив передумовам і перебігу сходження до влади Адольфа Гітлера, сутності нацистського режиму, його злочинам тощо. тема, безумовно, ключова.
Та водночас хотілось би бачити співмірний розбір радянського тоталітаризму, бодай у його найгіршому - сталінському - варіанті. Проте автор лише кількома фразами згадує, що більшовицький переворот в Росії призвів до кривавої диктатури і загалом нічого доброго з того не вийшло. Це так, та все ж хотілось більшого, тим паче автор явно не радянофіл. Але, як то кажуть, мої сподівання - мої проблеми)
А книгу дуже й дуже раджу всім, хто цікавиться історією. Навіть якщо з чимось будете не згідні (що нормально), все одно вартує прочитання. Хоча б тому, що автор не потакає модним "прогресивним" трендам описувати історію європейської цивілізації як суцільне зло, за яке треба тільки каятись. А показує її з різних сторін - як негативних, так і тих, що вартих захоплення й подиву. І останніх - куди більше.
"Особливе ставлення до захисту і звеличення жіноцтва залишило помітний слід у європейській культурі. Коли епоха лицарів минула, цей обов`язок було перекладено на їхніх наступників - джентльменів. Джентльмен висловлює жінкам свою повагу, коли підводиться їм назустріч, не сідає, якщо поруч стоять жінки, і підіймає капелюха, вітаючись. Мене навчили цього ще в школі, і це непросто забути. Отже, виходить, і я ходяча середньовічна реліквія.
Віднедавна феміністки протестують проти такого ставлення. Вони не бажають, щоб їх зводили на п`єдестал, вони хочуть рівності. Втім, у своїй боротьбі за рівність вони від початку могли похвалитись привілейованим становищем. звеличеними бути краще, ніж упослідженими. Саме завдяки цій європейській традиції вшанування жіноцтва феміністичні ідеї були відносно легко сприйняті. В інших культурах ситуація відмінна". Відповісти

2 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Схожі товари

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"