Книга «SALE. Історія України-Русі»

NB! У КАТЕГОРІЇ "ГАРАЖНИЙ РОЗПРОДАЖ" КНИГИ З НЕЗНАЧНИМ ДЕФЕКТОМ, ЯК-ОТ ПОЖОВКЛИЙ ЗРІЗ, ЦІННИК АБО ЗБИТИЙ КУТИК, ЩО НЕ ВПЛИВАЄ НА МОЖЛИВІСТЬ І ЯКІСТЬ ЧИТАННЯ!

Репринт краківського видання 1912 року, який не було цензуровано.

Тематика книги

Історія, культура, націотворення.

ПРО КНИЖКУ

Книжка, яку ви тримаєте, — це репринт другого (позацензурного) видання, яке вийшло у Кракові 1912 року. Готували його до друку Богдан Лепкий і В’ячеслав Липинський уже після смерті автора та Василя Доманицького, редактора першого видання 1908 року (петербурзького, цензурованого). Перше видання накладом 7000 примірників розкупили вже за місяць. Більшу частину накладу другого видання книжки спалили російські війська під час Першої світової війни, відтак воно стало бібліографічною рідкістю. На переконання Євгена Чикаленка, ця книжка після «Кобзаря» є найкориснішою.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА

Для найширшого кола читачів, усіх, хто хоче поглибити знання з історії рідної країни від давніх часів до початку ХХ століття.

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА

У книжці Миколи Аркаса подано всю історію українського народу до початку ХХ століття. У ній автор викладає результати тривалої дослідницької роботи, наводить фотодокументи, фактичні матеріали про побут і звичаї українців. Спочатку Микола Аркас задумував просто написати популярний нарис для онука, щоб він вивчав історію, однак згодом видав працю для ширшої аудиторії.

ПРО АВТОРА

Микола Аркас – український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик, меценат... Один із засновників і голова «Просвіти» в Миколаєві та народної школи з українською мовою викладання. Автор першої української ліричної народно-побутової опери «Катерина» за поемою Тараса Шевченка

Книжки на схожу тематику

• «Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад)»Павло Скоропадський, «Наш формат», 2017 рік;

Найкращі цитати книжки

Про традиційну їжу слов’ян

Що їли тоді Словяне? Звичайна страва бідніших людей була така: хліб (найбільш житній), сочиво (варений горох, квасоля та инша городина — певно якийсь борщ), або каша, та варена й помащена олією городина; в скоромний день — сир, у пісний — риба (це вже пізніш, як зайшло христіянство); бувало мясо. Їли ще кисіль: муку розбовтували водою, варили і підливали «сити» — розведеного водою меду. Пили найбільш мед, пиво та сирівець. Вино зате було річ дуже дорога — тільки дуже заможні та значні люде могли уживати його.

Про початок кар’єри Богдана Хмельницького

За гетьмана Павлюка у 1637 році ми вже бачимо Богдана військовим писарем, і тоді він часто їздив у Варшаву із старшиною козацькою на сейм і до короля. Він вів у війську все діловодство: писав листи до короля польського і до заграничних держав, до всяких панів і урядів, видавав всякі грамоти, універсали, патенти, бо військо Запорожське було мов осібне царство, а писар військовий — як найстарший міністр. Кажуть, що як Конецпольський збудовав кріпость Кодак, то приїхав із французьким інженером Бопланом оглядати її; і спитав, глузуючи, старшину: — А що, як здається вам Кодак? Хмельницький, просміхаючись, одказав по латині: — Manu facta, manu destruitur. — Се означає: що руками зроблено, те руками можна й зруйновати.