Автор | Антін Мухарський |
Видавництво | Наш Формат |
Рік видання | 2020 |
Палітурка | тверда |
Кількість сторінок | 328 |
Мова | українська |
Розмір | 140 х 210 мм |
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
NB! У КАТЕГОРІЇ "ГАРАЖНИЙ РОЗПРОДАЖ" КНИГИ З НЕЗНАЧНИМ ДЕФЕКТОМ, ЯК-ОТ ПОЖОВКЛИЙ ЗРІЗ, ЦІННИК АБО ЗБИТИЙ КУТИК, ЩО НЕ ВПЛИВАЄ НА МОЖЛИВІСТЬ І ЯКІСТЬ ЧИТАННЯ!
Неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман.
Сучасна українська проза.
Цей неполіткоректний роман ставить під сумнів основні цінності сучасної демократії. Окрім того, він містить сексистські, расистські, антифеміністичні вислови та думки, які неприпустимі в цивілізованому суспільстві, та наче розпалює міжнаціональну, міжконфесійну, расову та гендерну ворожнечу.
Цю книжку не бажано читати людям з ознаками політичної, феміністичної та лівацької шизофренії; людям, одержимим дияволом і почуттям гіпертрофованої толерантності, політкоректності; православним фундаменталістам та адептам мультикультуралізму; людям із браком освіти, інтелекту, совковим дебілам, вагітним жінкам.
читати цей твір людям без почуття гумору!
Антін Мухарський (також відомий під псевдонімом Орест Лютий) - письменник, актор, телеведучий. Автор музичного проекту «Лагідна та сувора українізація». Засновник мистецької платформи «Український культурний фронт», автор культової програми «Зелена лампа», а також альманахів «Жлобологія» (дослідження природи українського хама), «Майдан. (Р)еволюція духу» (народження української неогероїки) та «Національна ідея модерної України» (українська футурологія).
Колись у далекій юності спершу батьки, а потім і педагоги в інституті неодноразово дорікали мені, що буцім розмови вголос із собою — свідчення якогось там психічного розладу, надовго посіявши в мені страх дійсно збожеволіти, наче той негр у кутку, який то співає пісень, то шалено регоче з нічого. Що поробиш — стан перманентного божевілля для справжнього митця є найкомфортнішим, бо тільки він і дозволяє підтримувати в собі ілюзію, буцім ти — обраний, унікальний, особливий, що, зрештою, дає тобі право на творчість.
То що видає в нас совків? Неохайний, а часом яскравий і вульгарний одяг зі схильністю до бикуватої спортивності? Скутість? Дивакувата манера поведінки? Розгублений, насторожений і водночас колючий вираз очей? Примхливо відкопилена губа та занадто яскравий макіяж у дам? Підкреслено зверхнє ставлення до оточуючих, за яким ховається елементарна непевність у собі. Золоті хрести на грудях і товсті ланцюги на зап’ястях? Дивний винахід постсовка, що називається «барсетка»? Хамська нечемність? Галасливість? Мова? Запах з рота? Нечищене або убоге взуття? Золоті зуби? Недоглянутість нігтів? Дешева біжутерія? Широкі вилиці? Погані звички і зачіски? Усе те, що можна охарактеризувати терміном «деградативна селекція совка».
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%