Тобаяс Джоунс ділиться своїм досвідом пізнання Італії, її культури, менталітету, політики та історії. Англійський автор описує те, що його найбільше здивувало: соціальні та політичні протистояння, бюрократія, футбол, католицький містицизм, всевладність Берлусконі, контраст високої італійської культури та низькопробного телебачення, непідробна щирість простих італійців.
Книга розрахована на істориків, політологів, культурологів, усіх, кого зацікавить запропонована тематика.
ЦИТАТИ:
Я однаково переконаний, щось виняткове та інтригуюче завжди лишається в італійській розмитості межі між добром і злом. Така моральна невизначеність втілюється у слові, яке неможливо перекласти: spregiudicatezza. А тому недивно, що це слово часто вживають, описуючи із захопленням Сільвіо Берлусконі і пояснюючи його успіх.
Італія не є релігійною країною, вона клерикальна. Звичайна четверта влада, критичні ЗМІ, не існують, їх замінила інша, повільніша, громіздкіша і неодмінно безлика — бюрократія.
Чим більше слів я вивчав, чим більше я розумів їхнє походження, тим більше країна видавалася не хаотичною, а неймовірно ієрархічною та формальною. Навіть ciao, привітання, як я дізнався, походило від слова schiavo, раб.
Еротизм — повсюди. Навіть шопінг, якщо у вас пуританські нахили, обезсилить вас. Відділ білизни в одному національному універмазі називається “Обійми і зваблення”.
ВІДГУКИ:
Джоунс написав книжку, яка є частково автобіографічною, репортажною та історичною. Він детально описує своє замилування мовою, яка розкриває розуміння італійцями довколишнього світу та повсякденних речей. Потаємне серце Італії — це мандрівка такою суперечливою і водночас прекрасною Італією. А також подорож крізь час і простір. Автор побував на судових засіданнях, обійшов цвитарі, паби, побував на футбольних матчах та університетах, розмовляв з прихильниками Берлусконні та опозиціонерами.
Джон Фут, журналіст The Guardian
