Книга «Покора авторитету. Погляд експериментатора»
Немає в наявності
Характеристики
| Автор | Стенлі Мілґрем |
| Видавництво | КСД |
| Рік видання | 2019 |
| Палітурка | тверда |
| Перекладачі | А. К. Ящук |
| ISBN | 978-617-124--785-7 |
| Кількість сторінок | 288 |
| Мова | українська |
| Розмір | 135 х 205 мм |
| Категорії | Популярна психологія Соціологія |
| Артикул | 910800 |
Стенлі Мілґрем - «Покора авторитету. Погляд експериментатора»
Ціна
247 грн
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Про що книга «Покора авторитету. Погляд експериментатора» автора Стенлі Мілґрем
Приголомшлива хроніка експериментів, які змінили уявлення про мораль і свободу волі у суспільстві.
«Люди, які діють за наказом, здатні на найжахливіші вчинки». Ці слова німецького письменника Еліаса Канетті підтвердив сенсаційний експеримент Стенлі Мілґрема — відомого американського соціального психолога, автора популярної теорії «шести рукостискань». Ось у чому полягав провокаційний експеримент Мілґрема: із двох піддослідних один, якого умовно називали «вчителем», мав, відповідно до наказів, завдавати болю іншому піддослідному, «учневі». І навіть маючи право відмовитися, жоден з «учителів» не припинив тортури.
За результатами експерименту, Мілґрем встановив сумну істину: покора абстрактному авторитету є вищою за здоровий глузд. Феномен подібної «покори» психолог розглядає на прикладі німецького нацистського режиму, коли за наказом вищого керівництва у концентраційний таборах було знищено мільйони людей. Але чому? Що примушує сліпо коритися наказові? Віра в те, що мета виправдовує засоби? Чи банальне бажання завдати шкоди подібному собі? І як далеко може зайти людина, підкорюючись авторитетній постаті, незважаючи на фатальні, а часом і смертельні наслідки?..
Відгуки (1) Новий
Олександр Воронюк 29.01.2022 22:57
Стенлі Мілгрем поставив собі амбітну мету - вивести такого “бюрократа” в лабораторних умовах. І цієї мети він блискуче досяг. Переказувати суть експерименту Мілгрема (точніше, експериментів) сенсу немає, вона відома всім. Проте варто зупинитись на двох моментах, які й роблять зло банальним, а, отже, універсальним.
В ході експериментів Мілгрем виявив, що для суб'єктів, які дійшли до найвищої позначки у генераторі струму, ключовим було майже кантіанське виконання обов'язку. Банальне зло коїться без насолоди, тому його не варто плутати з садизмом чи будь-яким іншим психопатологічним поясненням. Айхмани цілком нормальні з психологічної точки зору люди.
Кант тут згаданий не для красного слівця. Як відомо, одне з формулювань категоричного імперативу вимагає розглядати людину як ціль, а не як засіб. Суб'єктів експерименту Мілгрема, які карали жертву, здебільшого зупиняли не її страждання, а слово експериментатора, авторитету. Протест суб'єктів не відігравав жодної ролі, адже не зупиняв процес покарання струмом.
Спочатку я думав, що знайшов, за що дорікнути Мілгрему: у своїх експериментах він обійшов увагою найважливіше - за яких умов суб'єкти відмовлялись виконувати команди, виходячи з потреб жертви. Інакше кажучи, чи можна в лабораторних умовах вивести добро? Але потім я зрозумів: у випадку добра це неможливо. Зло завжди шукає раціоналізацій, мотивів та причин (від расової ненависті до необхідності виконувати накази). Добро ж безпричинне, воно причина самого себе, тому простота добра не піддається експериментальному обгрунтуванню. Для творення добра людина має вийти за межі природної причинності, в тому числі, й цинічного розуму, який переконує, що чинити добро невигідно та нерозумно. І лише у цьому виході за межі себе можлива людяність. Це завжди одинична подія, неповторна як сама людська екзистенція.
Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
