Книга «Погані вірші»

«Погані вірші» Скажете: кокетування? Та ні, самоіронія. Бо настає вік, коли людина просто не має права не бути самоіронічною, це – ефект неусвідомленої суми досвіду. Те саме можна сказати про інтуїцію, прозріння і сни. Так, настає вік, коли пережите починає набувати нового агрегатного стану: воно вкладається в історії, якісь емоційні сюжети, хай часом плутані, зі змінними героями й непевною хронологією; і все ж вони впізнавані. Кожен із нас бував актором, бодай статистом, у котромусь із цих сюжетів, кожен, ідучи, скажімо, теплою вулицею у травні, переживав «момент раптової повноти». І все ж, мабуть, не так. Не так щільно і динамічно, як у цих віршах; не так неминуче.