Продовження книги молодого українського мандрівника Максима Кідрука про подорож на острів Пасхи - Те Піто о Те Хенуа, що у перекладі з рапануйської мови означає «Пуп Землі». Острів Пасхи віддалений від найближчої землі (узбережжя Чилі) на 4000 кілометрів. Цей крихітний острівець, загублений у південній частині Тихого океану, попри нікчемні розміри та повну ізоляцію від решти світу, колись давно став домівкою для однієї з найбільш загадкових цивілізацій в історії людства. Невелика групка людей на абсолютно безплідному острові розвинула культуру, рівної якій годі шукати у древньому світі.
Це пригодницька сага, де йдеться про мовчазні гори, пекучі джунглі та холодну пустелю. Книга про далекі краї, де відчайдушні головорізи з легкістю випотрошать тельбухи необережним мандрівникам, підловивши їх при перетині кордону, де грізні андійські демони потай прослизають у душі подорожніх і манять їх на вершини неприступних хребтів, на яких сотні років тому могутні Інки будували свої фортеці, ховаючи величні храми та цитаделі високо поміж хмар, де присмак смерті на губах, змішаний з пустельним піском, примушує полюбити пустелю Атакама, найсухіше місце на Землі.
Історія про двох мандрівників — молодого українця та його чеського товариша, які натоптали 6000 км Південною Америкою від Кіто, столиці Еквадору, через усе Перу аж до Сантьяго, і пройшли все це заради одного: аби потрапити на Пуп Землі і доторкнутися до таємниць острова Пасхи.
