Книга «Пісні для О»

Іванові пісні про те, як далеко може зайти наша пам’ять у цьому одвічному пригадуванні й розпізнаванні себе в інших та інших у собі. На околицях мови помічаєш, що світ де-не-де промальовано не так ретельно, не так інтенсивно, трапляються незаповнені місця: питання, на які не буває відповідей; риторичні фігури, якими можна грати в шахи чи в піддавки; неозначені форми дієслів, недоконані, непевні («бо життя — це коли ніколи не певен»). Бо якщо творення світу залежить від тебе, то рано чи пізно тобі трапиться та година страху, коли художник не може завершити картину. Галина Крук