Книга «Під зіркою Лукаша»
Немає в наявності
Характеристики
| Автор | Богдан Жолдак |
| Видавництво | Дух і Літера |
| Рік видання | 2018 |
| Палітурка | тверда |
| ISBN | 978-966-378-564-6 |
| Кількість сторінок | 320 |
| Мова | українська |
| Серія | Постаті культури |
| Категорія | Біографії |
| Артикул | 906657 |
Богдан Жолдак - «Під зіркою Лукаша»
Ціна
90 грн
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Про що книга «Під зіркою Лукаша» автора Богдан Жолдак
Його називали Моцартом українського перекладу, а водночас найбільшим творцем і знавцем житейських анекдотів. Його «Декамерон» і «Дон Кіхот», «Фауст» і «Пані Боварі» не лише виповнили скарбницю національної культури, але й переінакшили розуміння міжкультурного діалогу. Три з половиною тисячі перекладів із 18-ти мов, 6 лексикографічних словників ? і це далеко не все з його доробку, а головне – вміння перетворити власне життя на витвір мистецтва. Ця книжка про великого характерника і скромника, що за життя став легендою. Однак в основі її правдиві свідчення, переплетені численними невідомими фактами, дослідженнями й світлинами.
Відгуки (1) Новий
Осідач Настасія Богданівна 28.10.2021 17:06
Микола Лукаш вчився разом з мамою Жолдака, Євою Нарубиною, а потім життя склалося так, що він навіть жив у різні періоди життя разом з їхньою сім'єю, тож і сам Богдан має дуже багато спогадів про Лукаша ще з самого дитинства.
Загалом книжка має не дуже вдалу структуру, бо різні частини подаються по-різному (скажімо, за дитячих років Лукаша ніхто з тих, хто згадує, не знав, тому Жолдак додає такий собі художній опис дитинства Миколи, що дуже відрізняється від решти книжки, яка є, власне, спогадами). Також у книжці згадуються й моменти з життя сім'ї Жолдаків, які не мають стосунку до Лукаша, що відволікає. Доволі часто спогади батька, матері й сина повторюються, тож той самий епізод може згадуватися не раз, що в такій невеликій книжці теж дратує.
З іншого боку всі ці розповіді дозволяють сконструювати собі образ живої людини: дуже талановитої, принципової, працьовитої; дуже хорошого друга і патріота України. Лукаш знав понад 20 мов, вивчав багато сам, слухаючи зарубіжні радіостанції, які не глушили, бо хто би їх розумів. (А Лукаш розумів! І розповідав знайомим про новини з широкого світу.) Свого часу, щоб допомогти із захистом людини в суді, за місяць (!) через радіостанцію вивчив угорську (!!). Був дуже щедрим, хоч майже ніколи нічого й не мав. Понад 10 чи 12 років взагалі перебував поза будь-якими можливостями роботи після того, як запропонував відсидіти термін замість Івана Дзюби (той самий, за "Інтернаціоналізм чи русифікацію?"). Посадити не посадили, але зі Спілки письменників виключили. Позбавлений засобів до існування, Лукаш перебивався то тим, то сим, часто його рятували друзі; але для нього самого головною в житті була можливість перекладати.
Лукаш усе життя мав замилування до різних мов, а передусім до рідної, української. Зібрав величезну картотеку рідкісних українських слів, яка, здається, так і не вийшла друком.
Також ми з книжки дізнаємося про єдине велике кохання Лукаша — Олену Біличенко, яка так і не погодилася вийти за нього, а загалом мала трьох чоловіків і чотирьох дітей (отаке було життя, з комуністичними чистками, а потім і з війною, що в людей були місцями якісь дикі долі).
Несподівано посередині книжки з'являється [досі не опублікований — згідно з автором] уривок з інтерв'ю з Кочуром (також присутнім був інший талановитий український перекладач — Анатоль Перепадя).
Окремо Жолдак подає розбір перекладу "неперекладного" "Балу в опері" Юліана Тувіма, який Лукаш переклав блискуче, зі збереженням усіх образів оригіналу, бо саме це була його перекладацька стратегія: перекладати не слова, а образи. Цей розбір явно неповний і просто собі вибірковий, але якщо ви знаєте польську, то зможете оцінити хоча би деякі перекладацькі рішення Лукаша.
У кінці книжки ще і батько, і мати згадують про якусь статтю про Лукаша, посмертну вже, де автор стверджує, що Лукаш після війни не мав однієї руки, що геть неправда і якось аж соромно, що цим дурницям приділили декілька сторінок у книжці.
Закінчити хочеться останнім абзацом від Єви Нарубиної: "А його ж власне небо таке високе, таке багате на великі зорі його задумів, праці, таланту, таке яскраве, що в світі мало хто з людей мав таке небо!"
Загалом була дуже рада дізнатися більше про цю визначну особистість, українського патріота, який врешті ніколи не входив до комуністичної партії; людину, яка серед інших у свій спосіб — роблячи свою сродну працю — спричинилася до розбудови нашої державності через мову, хоча, на жаль, до тієї державності сам не дожив якихось два чи три роки. Шукатиму ще книжки про Лукаша, щоб познайомитися з ним ближче. Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
