Автор | Дар’я Анцибор |
Видавництво | Лабораторія |
Рік видання | 2023 |
Палітурка | тверда |
ISBN | 978-617-8299-45-3 |
Кількість сторінок | 252 |
Мова | українська |
Розмір | 145 х 215 мм |
Художник/ілюстратор | Наталя Шморгун |
Категорії | Культура. Цивілізації. Етнографія Дослідження Ігри. Розваги. Свята |
Артикул | 943937 |
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Кінець року неможливо уявити без прикрашання ялинок, шарудіння подарунків, запаху мандаринів, заспіву колядок, вертепної ходи, тематичного декору і відчуття дива. Ми віримо, що до нас завітає святий Миколай і залишить гостинець. Байдуже, під подушкою, під ліжком чи на підвіконні...
Згодом ми зберемося родиною на Різдво — з кутею, дванадцятьма стравами й колядками: хтось на 25 грудня, хтось іще звично на 7 січня. На Новий рік дехто, можливо, ще чекатиме на Діда Мороза, хтось на Санту, а інші просто обміняються подарунками, привітаннями й побажаннями. Але для кожного це особливий період, коли підбиваємо підсумки року, намагаємося намітити цілі на наступні 365 днів і відчути магію єднання, надії й любові.
Навколо круговерті зимових свят, окрім магічності, завжди присутні питання й історичної складової. Яких символів сповнене традиційне й сучасне українське Різдво? Чому ми чекаємо Миколая і який він має зв'язок із Сантою? Хто такий Дід Мороз і чи правда, що він — повністю продукт радянської культури? Коли українці почали прикрашати ялинку і чи можна казати, що вона заступила собою дідух? Як співіснували практики святкування Різдва у містах і в селах? Як формувалися нові канони свята під впливом радянської влади й у часи незалежності?
Зимові свята — це сімейні традиції, віра в диво, смаколики й подарунки. Ґрунтовне дослідження антропологині Дар'ї Анцибор «Під подушку чи під ялинку» допоможе вам дізнатися, як і коли ці уявлення утвердилися.
Дар’я Анцибор — фольклористка, антропологиня, кандидатка філологічних наук, авторка телеграм-каналу «Гриби, гроби і дисертації», співавторка подкасту «Пороблено». Наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Пише та публікує науково-популярні статті у виданнях «Куншт» і «Їжакультура».
Через популяризацію серед народу різдвяних містерій неписьменному селянству дохідливо й наочно доносили догмати християнського вчення. Водночас нав’язувалися «регламентовані» церковні колядки замість народних, які часто-густо мали дохристиянські сюжети й далекі від християнства традиції виконання. Тож, так чи інакше, різдвяні звичаї поширювалися. Десь завдяки народній традиції, яка освоювала містерії, вертепи і ялинки, десь уже більше завдяки церкві, яка зрозуміла, що варто очолювати процеси, поки вони не вийшли з-під контролю остаточно. Простіше було заохочувати вірян ставити вдома ялинку як нагадування про Едем і переосмислювати її декорування на християнський лад.
Треба згадати, що любов до салютів і петард справді дуже давня, і в Європі вона сягає Середньовіччя. На українські землі феєрверки ввійшли в моду у XVIII столітті. Провести новорічний салют доручали Генеральній артилерії. За ці кілька днів вона витрачала до половини річного запасу пороху й петард. Козацькі феєрверкери не лише вправно стріляли з гармат, але й фігурно викладали вензелі з ініціалами гетьмана та іменитих гостей із порохових свічок і ґнотів. Розваги з салютами були популярні протягом наступних століть. Через пережитий під час війни досвід для українців ці звуки є такими тригерними, що наразі важко уявити, коли феєрверки знову асоціюватимуться зі святом. Тим часом гучне святкування — це й досі одна з головних особливостей не лише європейської новорічної ночі. У XVIII - XIX століттях по всій Європі стріляли й підпалювали порох. Про гучні стрілянини в різних українських містах часто згадують в історичних і літературних джерелах. Наприклад, публіцист Павло Морозов, писав про одеський звичай стріляти з рушниць і пістолетів усю ніч напередодні Різдва й Нового року. Але так було лише до 1825 року, далі традиція затихла. Окрім цього, довго жив звичай розстрілювати кутю з рушниць на Водохрещу.
…законодавицею різдвяних мод (і взагалі всього шаленства довкола Різдва — від декору вашої піжами до оленів на ґанку) стала Америка... В Україні все почалося раніше, ніж у США, але через війни, голод і радянську окупацію в нас просто не було шансів продовжувати те, що так яскраво зароджувалося в XIX столітті. Звісно, магазини реагували на сезонний попит, тож різдвяний маркетинг і в нас — далеко не сучасне явище. Вже з 1830-х років у Київ, Одесу, Харків та інші великі українські міста завозили фабричні іграшки, які замовляли з-за кордону або з тодішніх імперських столиць. З часом з’явилися місцеві майстри, готові робити картонажі, коників, візочки для ляльок, музичні інструменти та іграшки на замовлення. У Києві з 1834 року цим зайнявся німецький ремісник Кордес, що потім переросло у справді прибуткову справу і власний магазин на Хрещатику.
Первинно практики обдаровувати одне одного на Різдво не існувало. Її пов’язали з біблійною оповіддю про трьох волхвів уже згодом. Спочатку символічні дарунки дітям пов’язувалися саме з Миколаєм Мирлікійським.
Сьогодні чимало українців вірить, що Миколай — споконвічний, органічний, питомий, автентичний, словом, наш справжній дарувальник. Натомість Дід Мороз — штучно створений у радянські часи дідуган-покруч. Проте насправді все було набагато заплутаніше, а тому цікавіше. На слов’янських теренах Миколай мав свої особливості, і дуже важливо це розуміти, щоб скласти повну картинку.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%