Книга «Перший вінок»

Жіночий альманах «Перший вінок», надрукований у Львові 1887 року, мав важку і тривалу видавничу історію. Це видання назавжди увійшло в історію українського фемінізму як безпрецедентний і гідний подиву приклад інтелектуального, духовного, національного єднання. Саме таку об’єднавчу ідею видання — «В імені нашої національної єдности» — було проголошено в передмові Наталі Кобринської до цього альманаху. Це було надзвичайною подією в умовах бездержавності України, тоді розділеної поміж двома імперіями.

Під однією обкладинкою альманаху зійшлося 17 письменниць (11 — із Галичини і 6 — із Наддніпрянщини), котрі загалом подали в ньому 49 творів різного жанру (поезія, проза, наукові розвідки).

Жіночий альманах «Перший вінок» став першим збірником, у якому «під стягом літератури» об’єдналися жінки різних соціальних станів, різного віку, з різних частин політично розділеної України. Не всі із 17 авторок «Першого вінка» в майбутньому стали відомими письменницями, як Наталія Кобринська, Леся Українка, Олена Пчілка, Уляна Кравченко, Людмила Старицька чи Дніпрова Чайка. Але те, що жінки вперше спільно виступили на літературному полі, надає цьому альманахові значущої ролі в історії літературного процесу, української преси, жіночого руху.

Чимало із авторок «Першого вінка» є малознаними або абсолютно невідомими постатями, як-от Ольга Левицька, Катерина Довбенчук, Анна Павлик, Сидора Навроцька, Михайлина Рошкевич, Олеся Бажанська. А проте вони є знаковими для жіночої історії. Тому так важливо повернути ці імена нашій історії й повноцінно вписати їх у простір українського жіночого руху.

Альманах «Перший вінок», за словами Уляни Кравченко, за своїм змістом став «документом життя української жінки». У вміщених у ньому творах відображалися найактуальніші проблеми жіночого життя — взаємин з чоловіками, жіночої недолі, тілесності, початки нового руху серед жінок, різні жіночі типи і психологічні характери, сучасний економічний та соціальний стан української жінки.

А ще завдяки «Першому вінку» в українській літературі вперше з’явився феномен літературного сестринства і саме явище жіночого письма. Це видання більше ніколи не повторилося у схожому форматі і не мало аналогів. Тому його культурно-історична, національна і літературна цінність безперечна.