Книга «Отруєні пейзажі»
Артикул: 702324
Немає в наявності
Характеристики
| Автор | Мартін Поллак |
| Видавництво | Видавництво XXI |
| Рік видання | 2022 |
| Палітурка | м'яка, глянцева |
| ISBN | 978-617-614-091-7 |
| Кількість сторінок | 112 |
| Мова | українська |
Категорія
Мартін Поллак - «Отруєні пейзажі»
Ціна
50 грн
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Про що книга «Отруєні пейзажі» автора Мартін Поллак
Збірка есеїв Мартіна Поллака «Отруєні пейзажі» присвячена культурі пам’яті – про сотні тисяч безіменних жертв кривавих режимів ХХ століття або й повсякденної ненависті, чиї могили сховані в анонімності, закамуфльовані мальовничими ландшафтами чи й просто засаджені городиною. Аналізуючи досвід власного дитинства, а також історії та свідчення з Центральної та Східної Європи, письменник доходить висновку: начебто нечіпана природа навколо нас – це рельєф забування і відмови від відповідальності, яким ми мусимо опиратися.
Відгуки про книгу «Отруєні пейзажі»
Кальмуцька Ольга 04.11.2021 23:39
Це не перше моє знайомство з Поллаком. Читала його "Мрець у бункері" та "Жінка без гробівця". В цій книзі я знову наштовхнулася на його короткі спогади про родину Бастів і на своє задоволення, читаючи "Отруєні пейзажі", вже розуміла про що йде мова. Ці його книги наче пазли - доповнюють одна одну, з них по шматочку дізнаєшся все більше і більше подробиць з життя амштетинської родини.
Вчергове Поллак згадує, що його любий дід по батькові, закорінений націонал-соціаліст, був прекрасним оповідачем. Напевне це у них спадкове, як і любов до зброї чи до садівництва. Мартін Поллак також є прекрасним оповідачем! Дуже мені імпонує його підхід до написання текстів. Щоб розкрити якусь тему - він їде у ту місцевість про яку писатиме і занотовує те, що побачив на власні очі.
В цій невеличкій книзі йдеться про ландшафти, місця масових убивств, які залишилися затаєними, схованими від світу, часто під грифом "Цілком таємно".
Після різанини вбивці вживають всіх заходів, щоб приховати сліди. Прибирають свідків, засипають ями, в які викинули тіла жертв, рівняють із землею, засипають родючим ґрунтом, дбайливо засаджують кущами й деревами, щоб масові поховання зникли.
Для людей ззовні вони мають бути невидимими, розчинятися у пейзажі, бути з ним єдиним цілим. Ніщо не має вказувати на те, що тут поховані люди.
Щоб цього досягнути, потрібні деякі спеціальні вміння і талант до імпровізації: шукаючи придатну місцину, слід вивчити і прозондувати місцевість. Може десь поряд є якийсь яр, улоговина, рів, придатні для цієї справи, чи галявина, що її не одразу знайдеш?
Зазвичай, злочинці не діють спонтанно - вони точно знають, що їм потрібно. Вони хочуть зробити так, щоб зникли не лише тіла, а й могили. Назавжди. Часто це вимагає справдешніх садівницьких умінь. Які дерева, які кущі можуть рости на могилах, які з них розвиваються досить швидко, щоб приховати зрадливі сліди?
Могили маскували під місцевість, щоб їх не могли знайти, щоб вони влилися в пейзаж.
Таких місць, де вбивці ставали садівниками і ландшафтними дизайнерами, багато у Центральній і Східній Європі, на Сході набагато більше, ніж на Заході.
Попри всі зусилля убивць, докладені, аби стерти могили з лиця землі і людської пам'яті, багато місць таки стали відомими - наприклад Бабин Яр у Києві, Катинь поблизу російського Смоленська, Куропати поблизу Мінська і інші. Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Інші книги автора
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"