Роман «Втеча від себе» (1982) завершує другу трилогію Уласа Самчука «OST», присвячену панорамному відтворенню взаємин і конфліктів між Сходом і Заходом. Маємо тут філософсько-екзистенційне осмислення «народів у поході», проникнення до витоків і причин банкрутства комуністичної доктрини.
У «Втечі від себе» радикально переоцінюється хуторянство: фабульно-сюжетна логіка розділів «Шлях крізь Ваймар» і «Назад до хутора» розкриває світомислення українського прозаїка. Увага автора і читачів зміщується від старших громадян з-над Дніпра до родинних стосунків молодших: Віри доньки Івана і Мар’яни Морозів та Сашка Рокити сина слідчого, який спочатку духовно мордував розкуркуленого Мороза, а сам з 1937 року відбуває покарання у табірних лабіринтах Сибіру.
Нова, концептуально важлива, постать у цьому романі Нестор Сидорук, у якій впізнається сам У. Самчук, а головна проблема втікацтво численних народів Східної Європи і, зокрема, «народу землі української». Трикннжжя «OST», за словами письме
Коментарі та відгуки про "OST. Втеча від себе"
