Марґарет Етвуд

Книга «Оповідь Служниці»

Артикул: 707030

Переглянути фото книги

Паперова 202 грн

Електронна 106 грн

Немає в наявності

Наш Формат

4.8

Вподобайки

New York Times Bestseller Книжкові екранізації Amazon Bestsellers ТОП Goodreads

Характеристики

Автор	Марґарет Етвуд
Видавництво	КСД
Рік видання	2017
Палітурка	тверда, матова
Оригінальна назва	The Handmaid’s Tale
ISBN	978-617-12-6901-9
Кількість сторінок	272
Мова	українська
Серія	Книжки про фемінізм до дня народження Сильвії Плат

Категорії

Антиутопія Сучасна іноземна проза

Марґарет Етвуд - «Оповідь Служниці»

Ціна

202 грн

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

На книжкових полицях

Про що книга «Оповідь Служниці» автора Марґарет Етвуд The Handmaid’s Tale

Ти не маєш права читати, писати і бігати вранці. Тобі не можна працювати, володіти якою-небудь річчю і прагнути чогось. Тобі заборонено любити. Бо ти – Служниця

У Республіці Гілеад повноцінні права мають лише Командори та їхні Дружини, у яких є право вибирати коханок для своїх чоловіків. Мета — народження дітей. До цього здатна тільки кожна сота жінка в Гілеаді. Їх, Служниць, збирають по всій країні, а потім вони проходять курс підготовки, аби бути гідними виносити дитя офіцера.

Одна зі Служниць — Джун. Колись вона мала коханого чоловіка і доньку. А тепер сенс її життя — підкорятися законам Гілеаду Проте Джун не така, як усі. Жінка розуміє, що відбувається, вона хоче втекти і ще здатна любити

Марґарет Етвуд — канадська письменниця, літературна критикиня, захисниця природи й феміністка. Її книжки вийшли друком у більш ніж 35 країнах і були перекладені понад 20 мовами. Антиутопія «Оповідь Служниці» стала класикою сучасної літератури. Її порівнюють зі знаковими романами «Прекрасний новий світ» Олдоса Гакслі й «1984» Джорджа Орвелла. Це водночас і феміністичний трактат, і пересторога для майбутніх поколінь.

Відгуки про книгу «Оповідь Служниці»

Шевчук Наталія 03.10.2023 16:53

Роман Маргарет Етвуд «Оповідь служниці» - роман-антиутопія, дія якого відбувається у вигаданій тоталітарній Республіці Гілеад, яка виникла на місці колишніх Сполучених Штатів Америки.
До влади прийшли військові, які прикриваючись біблійними законами, постійно цитуючи Святе Письмо, тримають у страху і покорі все населення. Всіх порушників – карають смертю. Через токсичне і забруднене середовище дуже висока смертність і низька народжуваність. Більше немає небажаних дітей! Але завагітніти може лише 1 зі 100 жінок, а доносити і народити здорову дитину - ще менше.
Тепер неважливо, як тебе звуть, який у тебе колір шкіри, чи є у тебе руки, ноги, очі - головне, що ти маєш здорові яєчники і матку, і теоретично здатна дати потомство. "Благословенне лоно!" - ця фраза звучить тепер скрізь замість привітання. А у відповідь чується "Нехай Господь відкриє його!" Хто ці плідні жінки? Що їм судилося? Їм пощастило чи ні? Їх називають Служницями, вони повністю позбавлені усіх прав, привілей і проявів бажань, їм заборонено читати, писати, працювати, володіти будь-якими речами і прагнути чогось. Вони – «двоногі лона…, священні посудини, ходячі кубки». Однаковий для всіх одяг: червоного кольору сукні і черевички, головний убір з білими «крильцями», щоб бачити тільки те, що під ногами, позбавляє їх будь-якої індивідуальності і права вибору. У них навіть ім’я відібрали, адже звуть кожну зі Служниць по прізвищу Командора-господаря і зі зміною господаря змінюється ім’я. Єдина місія Служниці - народити дитину для бездітної родини можновладця Командора. І це далеко не сурогатне материнство…
Роман написано у вигляді щоденників головної героїні - Фредової (оскільки належить Командору Фреду). В колишньому житті її звали Джун, вона була люблячою матір'ю і дружиною, працювала, користувалася свободами і правами вільної людини. Вона це пам’ятає! У цьому жорстокому світі Джун здатна протестувати, вона хоче втекти і ще здатна любити. Вона не самотня…
Проблема становлення жінки як особистості не є новою. Питання гендеру і рівності, волі кохати кого хочеш і розпоряджатися своїм тілом, як ти вважаєш за потрібне, часто піднімаються в суспільстві. Але дана книга, перш за все, наголошує на наслідках простого виразу, так популярного у соцмережах: "Фемінізм застарів і не потрібен". Це роман пересторога, до якої нам варто прислухатись. Книга важка емоційно, похмура та гнітюча, жорстка і, можна сказати, жорстока. Але, написана з великим літературним хистом, тримає читача в постійній напрузі, змушує співпереживати, задуматися над своїм життям і переглянути деякі свої погляди.
Дякую @ Центральна бібліотека Солом'янки (м.Київ, вул.Освіти,14а) за надану можливість прочитати цю книгу. Відповісти

0 0

Позняк Олена Валеріївна 27.04.2020 21:39

Напевно, немає такої людини, що цікавиться серіалами і не чула про "The Handmaid`s Tale". Цьогоріч серіал отримав основні нагороди "Еммі", зокрема за найкращий драматичний серіал, найкращу режисерську роботу та найкращу актису, хоча за номінація був далеко не в лідерах. Але для мене це був очікуваний результат: ще до свого виходу серіал почали обговорювати, адже теми, які він піднімає, корелюються як з сучасною ситуацією в світі (спалах релігійного фундаменталізму і зокрема християнського в деяких країнах), так і з ситуацією в США після виборів президента і перемоги Дональда Трампа. Маргарет Етвуд ще у далекому 1985 році зуміла це передбачити. На хвилі популярності серіалу українці мають змогу побачити україномовний переклад.
Літературознавці визначають роман "Оповідь служниці", як фемінистичну антиутопію. Антиутопія є наразі тим жанром, до якого прикута увага сучасного читача, а гендерна проблематика останнім часом набуває розголосу в Україні.
Оповідь ведеться від першої особи - Фредової, яку колись звали Джун. Вона належить до "касти" Служниць, як читач може побачити з назви. За вікном - територія США після державного перевороту та скасування Конституції, що тепер має назву Гілеад. Це диктатура з ознаками релігійного фундаментализму, така собі теократія на кшталт сучасного Ірану, але замість ісламу людей змушують підкорятись приписам з християнських текстів. Колись я читала таку думку, що християнська релігія - одна з найкривавіших у світі, згадайте хоча б хрестові походи та Інквізицію.
У Гілеаді в якості офіційної політики держави взяли за основу уривки зі священних текстів. Через кризу народжуваності, спричинену техногенними катастрофам та екологією, більшість жінок стали безплідними. Щоправда, чоловіки теж постраждали від цієї проблеми, але офіційно вони спроможні до зачаття, справа тільки в жінках. Для цього і була створена каста Служниць, фертильних жінок, переважно незаміжніх або в другому/цивільному шлюбі (їх вважають фіктивними), що надаються для користування родинам вищих каст - Командорам, першим особами новоствореної держави, та їхнім Дружинам. Вона має народити їм дитину протягом певного терміну, після чого переходить до іншої родини. У разі невдалих 3 спроб вона карається переходом до касти Екожинок, найбіднішої соціальної групи, що займаються всім брудними роботами - від с/г до утилізації радіоактивних відходів, або потраплянням до Колонії, простіше кажучи, будинку розпусти.
Гілеад має розгалуджену соціальну структуру. Окрім Служниць, Командорів, Дружин, Екожинок, існують ще Марфи (домашня прислуга), Хранителі (чоловіки-особисті помічники, водії), Янголи (охорона) та представники Ока (служби безпеки).
Джун, що має дитину і є другою дружиною свого чоловіка, потрапляє до категорії Служниць. Взагалі, світ Гілеаду ми бачимо через призму її сприйняття. Дій, як таких, в романі не так вже й багато. Переважають роздуми, спогади, душевні вагання, формат "щоденникових" записів. Книга дуже метафорична, російською навіть сказала б "осязаемая": авторка тонко передає нюанси речей та побут, створюючи ефект присутності.
Фінал роману відкритий: ми так і не дізнаємось, що сталось з головною героїнею. У деяких випадках я вважаю відкритий фінал доречним, але цього разу мені не вистачило кульмінації і подальшого розвитку подій. Тому кінцівка, на мій погляд, вийшла трохи змазаною.
Декілька слів про видання: мені воно сподобалось. Суперобкладинка у форматі витинанки, використання 2 кольорів здалось мені дуже стильним. І явні помилки в перекладі я не помітила, хоча КСД грішить "бентегою". Книга ніби спеціально створена прикрашати книжкову полицю. Відповісти

1 0

Катерина 01.11.2019 09:48

Антиутопії всі моторошні, але кожна по-своєму. Це, мабуть, тепер залишиться моєю улюбленою (разом із ?1984?). До останніх сторінок чекала щасливого фіналу, але не так сталося як гадалося.

? Екранізація справді крута і я однозначно рекомендую її. Але спочатку прочитайте книге ? тоді серіал сприймається зовсім інакше.

? Те, як трактували ?Біблію? у творі, ще раз доводить ? все є дуже суб?єктивним. Вони ж наче нічого й не змінили у ?святій книзі?, а просто вибрали потрібні їм уривки, і на їхній основі зробили страшну ідеалогію.

? Все найгірше в світі відбувається з мовчазної згоди усіх, з байдужості. Ніхто особливо не запанікував, коли в один день звільнили всіх жінок і заблокували їхні рахунки. Всі мовчали, бо думали, що так воно й має бути?

? Такі секти та угрупування формуються не протягом одного тижня. Роками вони ведуть свою пропаганду та здобувають прихильників.

Будьмо уважні, аби не потрапити в схожі тенета. Маргарет Етвуд ? майстерно володіє словом і створює неймовірні сюжети.
Відповісти

1 1

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Схожі товари

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"