Книга «Опір. Як сказати «ні» у світі, де вимагають «так»

Про книжку «Опір. Як сказати «ні» у світі, де вимагають «так»

Скільки разів ви хотіли заперечити, відмовитися або сказати «ні», але натомість мовчали й пливли за течією? Спираючись на новаторські наукові дослідження, реальні історії та прості щоденні практики, докторка Суніта Са показує, як обстоювати себе й інших — в особистому житті, на роботі, в суспільстві. Її висновок переконливий: усвідомлений опір — необхідна навичка, і її можна розвинути.

З цією книжкою ви навчитесь:

• бачити невидимі суспільні механізми покори, впливу та авторитету;
• готуватися до складних розмов;
• говорити «ні» без почуття провини;
• проходити через п’ять стадій спротиву;
• пояснювати дітям різницю між сліпою слухняністю та правильними вчинками;
• запускати «ефект доміно», надихаючи своєю сміливістю інших.

ПРО АВТОРКУ

Суніта Са — професорка Університету Корнелла, експертка з організаційної психології. Досліджує питання впливу, авторитету, покори й спротиву. Міжнародна спікерка і бізнес-консультантка, радниця урядових установ. Її міждисциплінарні дослідження опубліковані у провідних наукових, суспільно-політичних та бізнес-виданнях, зокрема у New York Times, Harvard Business Review, Nature, Scientific American, Journal of the American Medical Association та багатьох інших.

Відгуки на книжку:

Ми орієнтуємося у світі, обираючи, що готові прийняти, а що — ні. Уперше докторка Суніта Са дає наукове пояснення цьому вибору. Від найщирішого «так» до найчеснішого «ні» — «Опір» допомагає приймати рішення з гідністю, співчуттям і щирістю. Енні Дюк, філантропка, професійна гравчиня в покер, авторка бестселера «Мислити ставками»

Ця книжка, безумовно, стане переламним маніфестом у культурі всіх моральних першопрохідців, які хочуть робити світ кращим через відповідальний опір. Джона Берґер, експерт з маркетингу і соціального впливу, автор бестселерів-мільйонників «Заразливий» і «Чарівні слова» 

Цитати з видання:

Зазвичай люди, коли чують слово «опір», думають про непокору. Оксфордський словник англійської мови тлумачить дієслово defy як «відкрито і сміливо протистояти», а disobedience — як «відмову підкорятися» чи «дію всупереч наказам». Я не з тих, хто сперечається з Оксфордським словником. Усе ж таки я виросла в Британії. Але як соціологиня й психологиня вважаю це визначення завузьким.

Я хотіла б запропонувати нове визначення дієслова «опиратися», яке бере до уваги наші свободу волі й поміркованість вчинків. 

Опиратися означає діяти згідно з глибинними цінностями, попри зовнішній тиск.

Напруження — сигнал, який подає нам мозок, коли ми хочемо чинити спротив, ще до того, як ми це усвідомили. Наша нервова система вмикає сигнал тривоги: «Щось не так. Підкорившись, ти зрадиш ідеали людини, якою справді хочеш бути», — не вгаває вона.

І саме тоді, коли напруження сягає піку, потреба чинити опір стає якнайгострішою. Правда в тому, що коли ми розриваємося між спротивом і покорою, наш внутрішній опір до опору вказує на одне: щось дійсно не так.

Але ні, не з нами, а із ситуацією.

Коли вас просять щось зробити, а ви не певні, чи хочете, перший крок — узяти паузу. Не погоджуйтеся й не відкидайте пропозиції одразу. Тиск схвалити рішення негайно часто є найефективнішим інструментом покори. Усі ми стикалися з продавцями мобільного зв’язку просто на вулицях чи заповзятими працівниками автосалонів.

Саме тому, ухвалюючи рішення, що вимагає активної згоди, варто забезпечити себе часом і простором для обмірковування. Навіть кількахвилинна перерва в такій ситуації — похід у туалет, телефонна розмова, навіть погляд в інший бік — можуть мати значення й надати вам змогу поставити собі запитання про основні критерії справжньої згоди.