Юлія Сиромолот

Книга «Одинак і Місяць»

Name: Книга «Одинак і Місяць»
Brand: Навчальна книга - Богдан
SKU: 952252
Price: 500 UAH
Availability: InStock
Rating: 5.0 (5 reviews)

Артикул: 952252

Переглянути фото книги

Паперова 500 грн

Книга в наявності

Відправка: 16.01.26

Goodreads

4.18

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Автор	Юлія Сиромолот
Видавництво	Навчальна книга - Богдан
Рік видання	2025
Палітурка	тверда
ISBN	978-966-10-9057-5
Кількість сторінок	416
Мова	українська
Розмір	145 х 215 мм
Художник/ілюстратор	Катерина Лучко

Категорії

Фантастика Сучасна українська проза

Юлія Сиромолот - «Одинак і Місяць»

Ціна

500 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Перевірити наявність на складі

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Забрати в книгарні "Наш Формат"

сьогодні до 20:00

Про що книга «Одинак і Місяць» автора Юлія Сиромолот

«Одинак і Місяць» — гостросюжетна пригода у жанрі наукової і соціальної фантастики.
П’ятдесят років пройшло з того часу, як викликана безвідповідальними експериментами пандемія вразила людство, спустошивши континенти. Те, що залишилося, вдалося так-сяк стабілізувати під владою технологічних корпорацій, серед яких дві найбільші — «Орізонті» й «Біогенімо». Аж раптом нетривку сталість порушує нахабне вбивство одного з високих посадовців «Біогенімо». Вбивця — Умо Іллатан, молодий і вельми перспективний вчений-біолог – втік з місця злочину й мусить переховуватись в нетрях так званого «Нижнього світу». Але є нюанс: він гадки не має, чому зробив те, що зробив. Заради виживання й пошуку відповідей йому доводиться покладатися на зловісних істот-мутантів, «живих мерців», яких люди звикли вважати одними з винуватців пандемії. А вони розповідають дивні речі: все почалося, коли людство вирішило колонізувати Марс…

Що сталося насправді – зараз і п’ятдесят років тому? Як і чим жити, коли тебе вирвано з життя? Чи затісно двом людствам на одній планеті? Знайдіть відповіді разом з героями роману Юлії Сиромолот «Одинак і Місяць».

Відгуки про книгу «Одинак і Місяць»

Олександра 26.05.2025 18:33

Людство вирішило погратися в бога і частину людей перетворило нову расу, які були б здатні колонізувати Марс. А потім… люди передумали і влаштували геноцид нової раси. Однак ця спроба розвернулась, і вкусила людство за сраку: страшна пандемія поставила людей на межу вимирання. Та корпорація не була б собою, якби і це не повернула собі у плюс. З марсіві зробили страхало, “зомбі”, через яких і відбулася пандемія, які і досі можуть перестріти вас і заразити смертельною хворобою.

На Землі занепад. І в нетрях корпорації назріває змова, над якою працюють аналітики, вибудовуючи план, розраховують ймовірності результатів різних сценаріїв. І нарешті обирають один. І також обирають людину, яка має стати “руками” і втілити цей план.

І знову все летить шкерберть.

Умо Іллатан (наголос на перший склад в обох словах) виживає там, де, здавалося, не повинен був; вчиться тому, чого, здавалося, не міг би ніколи навчитися, приймає те, чого, здавалося, прийняти неможливо.

Позбавлений пам'яті, Умо знайомиться з марсіві: докторка Лінда Арундо і підлітка Асепа, - і відчайдушно намагається вижити і пригадати, хто він такий. Так, він згадує, але легше від цього не становиться.

Багато уваги в романі приділяється окресленню “живий” і “мертвий”. Всі, хто добровільно зголосилися стати марсіві, офіційно для світу людей померли. Не зникли без вісти, а саме померли. Всі сліди, всі “папери” вели до свідоцтва про смерть. Але вони були живими. Живими і мертвими одночасно.

Голові поселення Марсіві Лінза говорить про Умо: “Він теж був таким на початку: співчутливим, але з людського погляду. Поки не збагнув, що люди навколо нього - які-не-які, але живі, а він сам - уже ні, що його викинуто з людей усіма можливими способами… отоді він став в дечому марсівіший за марсіві”.

Проте отак відкинути все, що робило тебе людиною, означає і втратити сенс свого існування. І щоби жити, потрібен сенс. Потрібно щось, заради чого робитимеш наступний вдих. І Умо отримує таку задачу. Смішну таку задачку на одну дію, як для першачків: узяти, і переселити марсіві на Місяць.

Але хто він для марсіві? Світляк, чудовисько. Чужий серед чужих. Умо більше не бачить себе у світі людей, та чи зможе знайти місце у світі марсіві? Здається, що зможе. Умо виживає, пристосовується, живе, вибудовує сусідські, дружні стосунки з марсіві і навіть знаходить взаємне кохання.

Так, я вірю в подібні стосунки між Умо і дівчиною-марсіві. І бачу, як можна закохатися в не такого, як інші, який спершу навіть трохи страхає своєю інакшістю, проте викликає безумну цікавість. Велику роль також має і спільна участь у виставі.

Важливим пунктом у плані Умо стає Дикий завод, адже лише Завод може дати сталь для орбітального ліфту. Чи вже не може? Завод живий. Завод дикий. Після мінімалістичних приміщень марсіві і кімнати у людському місті, Завод відчувається, як живий організм. Фарби, зелень, пісок, повішені, червоний пил, що постійно висить у повітрі, - це налітає на тебе, підхоплює, намагається розчинити в собі. Ти не просто бачиш Завод, його майже можна помацати, відчути сморід сірководню і жар від розпеченої сталі.

У романі немає персонажів, які не запам'ятовуються, хіба що зовсім уже “статисти” типу водія маршрутки або натовпу. Жіночі персонажі яскраві і виразні, до мурашок, до дрижаків: Лінда, Ілляна, навіть Консульта і Асепа, котрим відведено зовсім небагато місця в романі.

Трошки цитат

Лінза Арундо у розмові з “матір'ю народу” Іляною: Ми померли [як люди - примітка моя] з власної волі, а його вважай вбили і дуже жорстоко. У нас є громада, а він одинак. Викреслений із людства насильно, але розлучений із ним, як ми, - свідомо з власної волі…

О боже! Я волаю!
“Вони вдивлялися одна в одну… Повітря наче бриніло між ними, - але, ймовірно, це десь неподалік працювала помпа, і вібрація проникала крізь нещільні конструкції станції.”

Презирливе від марсіві “Людько!”, - не світляк і не чудовисько, але людько. Це прекрасно!

Це прекрасний роман. Я б хотіла екранізацію.
Відповісти

0 0

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Ви дивилися

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"