Книга «Неприродні випадки. Нотатки судмедексперта в 34 розтинах»
Немає в наявності
Характеристики
| Автор | Ричард Шеперд |
| Видавництво | BookChef |
| Рік видання | 2020 |
| Палітурка | тверда |
| Оригінальна назва | Unnatural Causes |
| Перекладачі | Анна Дученко |
| ISBN | 978-617-7764-55-6 |
| Кількість сторінок | 488 |
| Мова | українська |
| Розмір | 130 х 200 мм |
| Категорії | Мемуари Популярна психологія |
| Артикул | 920316 |
Ричард Шеперд - «Неприродні випадки. Нотатки судмедексперта в 34 розтинах»
Ціна
230 грн
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Про що книга «Неприродні випадки. Нотатки судмедексперта в 34 розтинах» автора Ричард Шеперд Unnatural Causes
Розтин — це не лише препарування тіла людини, а й дотик до її особистості, найпотаємнішої сутності та секретів, які стають відомими лише після смерті.
Ричард Шеперд відверто розповідає про справжні причини загибелі принцеси Діани, подробиці бійні в Ганґерфорді, складнощі ідентифікації жертв терористичної атаки 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та наслідки вибуху бомб на Балі. Кожен "розтин" — захоплива історія, що ґрунтується на реальних подіях, містить підтверджені факти й вражає.
Ричард Шеперд — провідний судово-медичний експерт Великої Британії. Протягом 40 років практики, якою досі займається, він здійснив понад 23 000 розтинів. Брав участь у розслідуваннях найгучніших справ у світі, визнаний головним експертом із ножових поранень.
Відгуки (2) Новий
Жукорська Ярина 16.07.2023 15:39
Хоча людям з нестійкою психікою та багатою уявою не раджу навіть пробувати)
?Як швидко наше тіло остигає після смерті.
?Рани різані, колоті, кульові поранення.
?Тепер я знаю, що жінки майже ніколи не душать своїх жертв, і найчастіше саме жінки обирають ніж за знаряддя вбивства.
?Часто чоловіки вбивають своїх найкращих друзів, а от жінки - майже ніколи. А брат брата ще частіше.
А ще багато нових слів))
Можна писати про щось світле і добре скучно, а можна про розтини так, що не відірватися)
А ще ця книжка наслідок ПТСР автора, який був спричинений не якимось конкретним із 23 тисяч розтинів і не всіма ними разом.
І не жодною з катастроф, у реагуванні на які, автор брав участь.
І знову ж таки, не всіма тими катастрофами одночасно.
Причиною стало життя у ролі першого свідка надмірної жорстокості людини до людини.
- Упродовж усіх цих років ви робите роботу, про яку більшість людей навіть думати не хоче. А вас це досі захоплює - я бачу це, коли дивлюся на вас.
Я спробував відповісти на слова детектива легкою та доброю реплікою. Але не зміг. Бо знав, що він правий. Мені не байдуже. Досі не байдуже (с)
Крута. Сильна. Дуже! Відповісти
Васильченко Вікторія Ігорівна 22.11.2021 19:34
1. Після смерті з природних причин, зазвичай в лікарні - для підтвердження діагнозу та вивчення ефективності лікування.
2. Коли причина смерті невідома чи є підозра, що смерть не природна. Такими випадками смерті займаються у Великобританії коронери. У всіх випадках смерті із неприродних, кримінальних або нез'ясованих причин тіла підлягають не просто розтину, а розтину, який проводить судмедексперт...
Книжка унікальна, бо описує життя та трудові будні людини, що більше сорока років працювала судмедекспертом. Вона важка психологічно, так як смерть тут описана зблизька з усіма неприємними наслідками, з якими більшість людей воліли б ніколи не стикатися. Навіть ті особи, що зобов'язані бути присутніми на розтині (наприклад, слідчі), переживають цей процес нелегко. Здавалося б читання займе багато часу, та це не так - мене підкупила щирість автора, проста манера викладу інформації та особиста цікавість до цієї табуйованої теми (саме так, CSI свого часу передивилася).
Не раз задумувалася, як хтось може виконувати таку 'складну' роботу? Якою повинна бути людина, щоб нормально сприймати отаку 'рутину', 'буденність'? Ця книга відкрила мені очі. І хоч, я уявляла собі паталогоанатомів та судмедекспертів дуже стриманими, відчуженими та 'черствими', ця сповідь переконала мене, що я була геть не права. Навпаки, автор книги здався мені дуже навіть людяним, повним емпатії та доброти. Отже, це щира оповідь, сповнена важкими переживаннями та спогадами давно минулих днів, детальними описами окремих справ, до яких автор був залучений. А їх у його практиці було дуже багато: убивства, самогубства, масові катастрофи та теракти.
Ричард Шеперд отримав кваліфікацію судмедексперт через 16 років після того, як почав навчатися медицині, і це була омріяна професія, якою він зацікавився ще в підлітковому віці. Роботу свою доктор Шеперд любив, приділяв їй максимум часу та уваги і старався жити за принципами, яких навчив його батько: бути сумлінним, чесним та справедливим. На жаль, не все було просто: тут і особисті проблеми в сімейному житті, і емоційна напруга через необхідність стикатися із горем родичів 'пацієнтів', зневага і цькування преси через деякі 'помилки' (не виправдані, до слова), виснажливі судові процеси, де доводилося виступати свідком здебільшого обвинувачення, та інколи, й захисту. І довгий час автор досить успішно справлявся з оцим усім та все-таки, на жаль, аукнулося (спойлер, наслідок - ПТСР).
Також автор розвінчує деякі міфи про роботу судмедекспертів, навіяні серіалами про копів, а саме:
- Температура тіла не дозволяє з точністю визначити, коли настала смерть, адже існує дуже багато змінних, від яких цей показник залежить. Навіть, якщо залучати комп'ютерну програму, що здатна враховувати усі ці змінні, то найточніший результат - це проміжок часу в кілька годин.
- Другий, не менш поширений міф, це визначення часу настання смерті згідно іншої ознаки - rigor mortis. Це складний процес, на який впливає ще більше факторів, включно із температурою тіла.
Стараннями доктора Шеперда в Британії розробили курси/навчання для працівників поліції, митної служби та інших служб, що мають справу зі знерухомленням людей, для того, щоб ті навчитися робити це правильно, не загрожуючи життю затриманих. На жаль, до цього спричинило збільшення кількості смертей серед затриманих та в'язнів. Також він входив у групу людей, що організували/розробили план дій на випадок масових катастроф, і на жаль, досить швидко отримали змогу його перевірити.
По правді, під кінець книги автором захоплювалась і щиро йому співчувала:
'...Мій ПТСР не був спричинений роботою над якимось із 23 тисяч розтинів, які мені довелося виконати. І не всіма ними разом. І не жодною з тих катастроф, у реагуванні на яку я брав участь. І знову ж таки, не всіма тими катастрофами одночасно. Причиною стало життя у ролі першого свідка - від імені судів, родичів, громадськості, суспільства - надмірної жорстокості людини до людини...'
Зрештою автор і через це випробування пройшов, і повернувся у стрій. Як на мене дуже сильна особистість, достойна наслідування.
Щодня стикаючись із доказами того, яке життя жорстоке, несправедливе та трагічне, із тим, що люди, на жаль, здатні на жахливі та шокуючі речі, автор не втратив віри в себе та свою місію, наполегливо намагався бути хорошим батьком на чоловіком, принести користь суспільству, в якому живе, та врешті решт зумів бути щасливим і знову радіти життю❤️ Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
