Марія Карась

Книга «Небоже творіння»

Name: Книга «Небоже творіння»
Brand: Зелений Пес
SKU: 950906
Price: 400 UAH
Availability: OutOfStock
Rating: 5.0 (5 reviews)

Артикул: 950906

Переглянути фото книги

Паперова 400 грн

Книга в наявності

Відправка: 29.01.26

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Автор	Марія Карась
Видавництво	Зелений Пес
Рік видання	2024
Палітурка	тверда
ISBN	9789662793024
Кількість сторінок	256
Мова	українська

Категорії

Жахи. Містика Сучасна українська проза Детективи

Марія Карась - «Небоже творіння»

Ціна

400 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Попередня дата відправки:

У четвер (29.01.2026)

Про що книга «Небоже творіння» автора Марія Карась

Коли Катерина втрачає одразу обох батьків, не дивина, що дівчина покидає навчання в університеті, а потім не може знайти постійного місця роботи через непростий характер. Та все стає навіть гірше, коли вона вирішує відвідати лекцію відомого психолога-криміналіста. Дивні і несподівані обставини смертей ще вчора не знайомих людей, клубок загадкових і містичних подій, моторошні збіги і страхітливі здогадки, — лише початок історії, призначеної саме для Катерини. Та невже вона саме та, хто завадить суцільному Злу, а чи простий пішак у майстерних хитросплетіннях долі, або ж того, хто видає усе за фатум?

Відгуки про книгу «Небоже творіння»

Наталя Зарудняк 31.01.2025 19:41

«Небоже творіння», як і перший детектив авторки «Жінка в червоному», читається на одному подиху. Марія Карась емоційна, вміє заінтригувати, створити непередбачуваний сюжет, тримати в напрузі до останніх сторінок. Цьому творові, як і попередньому, особливого шарму надає саме медицина, таємнича, містична, незвідана: загадкові хворі, які починають почуватися краще в момент передбачення, лекція психолога-криміналіста, медичні симптоми («Тепер кожна клітинка мого тіла волала про збій, злам і неминучу смерть: потові залози запрацювали, ніби у 40-градусну спеку; сечовий сфінктер…» ). Філософська оцінка нашого існування таки з позиції медика: ««Людський мозок […] уміє адаптуватися, можливо, саме тому ми вижили, еволюціонували і досі ще топчемо землю, яка нас, імовірно, терпить з останніх сил». У народі божевільних, маленьких дітей вважали носіями особливих знань, які недоступні звичайним людям, по-особливому це сприймається, коли так бачить і медик: «…який це злий жарт – надавати можливість бачити і знати дітям, слабкодухим та психічно хворим. Їх ніколи ніхто не слухає». Інтуїтивно страхи медпрацівників перед пенсіонерами втілюються і в цьому творі: «старі мене завжди лякали. Вони безцеремонні всезнайки, не боязкі, занадто самовпевнені, такі собі надлюди, і до того ж – можуть померти щохвилини». Зацікавлення смертю під кутом взаємодії з нею паталогоанатома – це теж таки зі сфери медицини: «…смерть. Це як тавро, яке смерть ставить і потім впізнає тебе усюди. Чи ти її впізнаєш? Цікаво, проводили дослідження, як часто стикались такі люди, як наприклад паталогоанатоми, зі смертю на відпочинку, в побуті? Як часто допомагали жертвам нещасних випадків? Андрій роздумував, що можна було б отримати непересічні результати».
У творі органічно поєднуються біблійність («Ми зіпсували їм життя. Знання ніколи не приносить щастя»; «…пиха з гординею – один із семи смертних гріхів»), увлення про дохристиянський період (важливу роль відіграє дохристиянське вчення волхвів про душі (три сфери, світлі й темні, переродження)), сучасні уявлення про надприродні сили (містичні неусвідомлені вибори в житті, містичні предмети (««Скорись, прийми… скорись… скорись…» – дзеркало шепотіло, і я почала вдивлятися в його прозору поверхню»); варіанти версій про існування і створення душ (завжди безсмертних)).
Твори Марії Карась манять прагненням осягнути таємниці буття, намаганням заглянути за межу людських можливостей, обмежених чи то відсутністю доступу до заборонених знань, чи то якимось фатумом…
У «Небожому творінні» чимало філософізмів: «Тут, як і деінде, також усе залежало від кута зору»; «Тому що іноді краще не знати, іноді поверховість – це благо, а розум та істина – кара, доля і злий задум надприродних сил»; «мав одну погану рису – докорінно вивчати лише те, що мені подобалося»( ще й педагогіка); «Зрештою, дійсно важливе – завжди просте»; «Вальдеру не спадало на думку, що легко перевтілюється той, хто має пустоту всередині, або хто настільки потворний, що все до нього пристає намертво, аби лише заховати свою страхітливість»; «Коли тобі відкривають таємницю, ти стаєш її рабом, і твоє життя з того часу належить лише їй». Алюзією на сучасність є філософське трактування зла авторкою: ««Кінець – не завжди землетрус, повінь чи інше стихійне лихо. Навіть не війна. Це блазень, що стає королем, вчений, що перестає читати, справедливий, що бере хабар, правдивий, що бреше. Це коли сліпий розповідає про красу, а глухий оцінює музику. Зло може бути вишуканим, гарним, веселим, непомітним. У нього багато масок, купа імен, безліч облич».
Попри те, що у творі є елеленти жахів, він має й поетичні елементи: «Накрапало. Люблю таку погоду – ніби хтось за мною плаче на небі».
Відверто моторошні картини на любителів жахів: «червона калюжа з білими вкрапленнями розтрощених мізків»; «Я зриваюся зі слизького краю і падаю у скелясту прірву. Моє тіло натикається на гостре каміння, лишаючи довгі криваві патьоки, і щільний сірий туман огортає його та заповзає у роззявлений відбеззвучного крику рот, відбираючи залишки кисню. Я закашлялася наяву»; «на лобі уже красувалася маленька акуратна дірочка, із якої побігла тоненька цівочка крові, що було навіть красиво».
Не оминула авторка таку животрепетну проблему, як «керівники – підлеглі»: «Ігор завжди дивувався, як призначають керівників. Ось і зараз, дивлячись на широку спину полковника, лейтенант думав, що, мабуть, годі знайти ще огиднішу, безпринципнішу й тупішу людину на цю посаду. Але ж нічого: працює, отримує відзнаки, чергові звання, і плювати він хотів, що про нього думають»; «Ідеальна підлегла – вона чітко відчувала, чого хоче Дорога, і діяла без сумнівів та докорів сумління».
Волхви, Прірва, Дорога, Тінь, Демон, Воротар, Брама, Рівновага, Наставники, Древні…
Знаковим є те, що особливою місію в долі люства наділяє авторка Україну, бо саме на її території розміщує місце, яке утримує світ, «має за усяку ціну не допустити до переродження темну душу, аби не порушити Рівновагу», у якому відбувається переплавлення душ: «Саме тут, у серці України, у центрі потужного європейського енергетичного трикутника оптимального розвитку, знаходяться Прірва і Дорога за Брамою».
Не випадково авторка створює Богемського, село називає Добридівкою, вулицю Апостольною.
Твір сповнений віри в людину, її божественну сутність, що завжди залишає за нею право вибору: «…вбивство чи інший злочин – не притаманні людині діяння, шось таке, що переінакшує, змінює її мислення, примушує підсвідомо ждати свого викриття». Центральна героїня твору теж має вибір, але як ним скористається? І чи скористається?
Відповісти

0 0

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"