Книга «Нацист і психіатр. Доленосна зустріч напередодні Нюрнбергу»

У 1945 році, після того, як його взяли в полон наприкінці Другої світової війни, Герман Ґерінґ прибув до американського центру ув’язнення в охопленому війною Люксембурзі в супроводі шістнадцяти валіз і червоної капелюшної коробки. У валізах були всілякі атрибути: медалі, дорогоцінні камені, два різаки для сигар, шовкова білизна, грілка та еквівалент 1 мільйона готівкою. Набір латунних флаконів, захованих у кавовій банці, містив скляні капсули, що містять прозору рідину та білий осад: ціанід калію. До Ґерінґа в центрі ув’язнення приєдналася еліта полоненого нацистського режиму – гранд-адмірал Доз; командувач збройними силами Вільгельм Кейтель і його заступник Альфред Йодль; психічно нестабільний Роберт Лей; самогубець Ганс Франк; порнографічний пропагандист Юліус Штрайхер — загалом п’ятдесят два високопоставлені нацисти, домінуючою фігурою серед яких був Ґерінґ.

Щоб переконатися, що лиходійські полонені придатні для суду в Нюрнберзі, армія США послала амбітного військового психіатра, капітана Дугласа М. Келлі, щоб наглядати за їхнім психічним благополуччям під час ув’язнення. Келлі зрозумів, що йому пропонують професійну можливість усього життя: виявити в цих головних злочинців рису, яка психологічно відрізнятиме їх від решти людства. Так почалися дивовижні стосунки між Келлі та його викрадачами, про які тут вперше розповідається з унікальним доступом до давно прихованих паперів і медичних записів Келлі.

Пошуки Келлі були небезпечними, небезпечними, тому що всупереч усім його очікуванням він почав цінувати й розуміти деяких нацистських полонених, не більше, ніж колишнього рейхсмаршала Германа Ґерінґа. Зло мало свої принади.