Рут Бейдер Ґінзберґ

Книга «Моїми словами»

Name: Книга «Моїми словами»
Brand: Видавництво "Видавництво"
SKU: 926170
Price: 521 UAH
Availability: OutOfStock
Rating: 5.0 (4 reviews)

Артикул: 926170

Переглянути фото книги

Паперова 521 грн

Немає в наявності

Goodreads

4.03

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Автор	Рут Бейдер Ґінзберґ
Видавництво	Видавництво "Видавництво"
Рік видання	2021
Палітурка	тверда
Перекладачі	Ната Гриценко
ISBN	978-617-7818-34-1
Кількість сторінок	396
Мова	українська
Серія	Серія «нон-фікшену»
Розмір	170 х 210 мм

Категорія

Біографії

Рут Бейдер Ґінзберґ - «Моїми словами»

Ціна

521 грн

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

На книжкових полицях

Про що книга «Моїми словами» автора Рут Бейдер Ґінзберґ

Рут Бейдер Ґінзберґ — професійна легенда та культурна ікона американського судочинства, одна з перших жінок у Верховному Суді США та невтомна захисниця гендерної рівності. І тепер ми видаємо її книжку!

«Моїми словами», написана за участі Мері Гартнетт і Венді В. Вільямз — коментоване видання обраних статей, виступів і записок Ґінзберґ від її шкільної до суддівської лави, — переконливо демонструє широту юридичних інтересів Судді, її правничу скрупульозність та глибоку відданість ідеалам рівності для всіх, а також вдячність усім, хто торував шляхи для неї й наступних поколінь.

Власними словами Ґінзберґ сприяла рівності та опиралася дискримінації, а також висловлювала вдячність і шанувала тих, хто робив це до неї та разом із нею.

Огляди на книгу

Олег Карпюк Суддя Верховного Суду США Рут Ґінзберґ була іконою прогресивних лібералів країни, а відлуння її смерті та подальші події докотилися аж до України. Не дивно, що на світ з'явився український переклад книги покійної судді. Насамперед змушений розчарувати: «Моїми словами» є лише розмаїтою компіляцією матеріалів — від авторського огляду дитинства Рут до екскурсів в історію фемінізму, серед численних промов тут трапиться навіть опера, натуральне довбане лібрето про Ґінзберґ та її ідеологічного опонента у Верховному Суді суддю Скалія. Не те щоб опері зовсім не місце — Рут з чоловіком спільно захоплювалися цією формою мистецтва — проте це все одно трохи неочікувано. Торік подібне трапилося з книгою Кішора Мухбабані «Чи виживе Сінгапур?», але тут ситуація мала б відрізнятися, адже книга розпочинається рішучим зверненням автор_ок Гартнетт та Вільямз до Ґінзберґ «Ми напишемо вашу біографію!» Такий початок запалює, щоб згодом розчарувати. Відредаговані та причесані промови становлять левову частку книги , і це справді хороші тексти, написані (та перекладені) доступно, ясно та стисло. По суті, однак, це нескінченні панегірики і оди — сильним жінкам, першим жінкам, видатним жінкам, і так далі по списку, тож не кожен лиш добереться, власне, до права, прецедентів та Верховного Суду. Читачу доведеться здолати сотню сторінок вихвалянь та згадок про утиски жіноцтва, але воно таки того варте, позаяк далі відкривається майже таємниче — розповідь з гендером і деталями про роботу найвищої судової інстанції Сполучених Штатів. Верховний Суд США складається з 9 суддів, яких поділяють на «консервативних» та «ліберальних», а ще — на «оригіналістів», послідовників «первинного» трактування Конституції, та «прогресивістів», які воліють підлаштовувати головний закон до «клімату епохи». Рішення залежать від того, яка з груп має більшість; суддя Ґінзберґ, звісно, як і всі жінки Верховного Суду, була членом «ліберального» прайду. Іронічно, що наступниця на місці Рут Емі Баретт стала першою «консервативною» жінкою-суддею Верховного Суду, за що була миттю скарана судом жіночого фейсбуку за «право-ліві ухили». Погляди судді Ґінзберґ зрозумілі навіть без читання книги , адже її видали за підтримки асоціації «жінок-юристів» «ЮрФем», Євросоюзу та міжнародного фонду «Відродження», тож очікувати тут якоїсь критичності чи «збалансованості» не варто. З перших сторінок йдеться виключно про права жінок, а «рівність» використовується як евфемізм на кшталт лозунгу для расової сегрегації — «рівні, однак окремо». Рут Ґінзберґ остаточно виявляє своє розуміння гендерної «рівності», коли на питання «Скільки жінок буде достатньо у Верховному Суді?» відповідає «Дев'ять». Це лише почасти жарт, якщо згадати, що міністерство державної служби Франції скасувало штраф мерії Парижа за порушення гендерної рівності, коли частка чоловіків на керівних посадах сягнула лише 31%. «Моїми словами» на основі обмеженого матеріалу показує, чому не варто натягувати глобус України на сову Америки: тоді як в більшості країн світу існує єдина судова система, у США паралельно діє 53 окремих системи, а Конституції США цілих 230 років (на противагу двадцятип'ятирічній українській). Складна взаємодія цих систем породжує купу дикунства в законодавстві: у низці штатів чоловіки мали абсолютну перевагу перед жінками в успадкуванні майна; чоловіки-вдівці не мали права на виплати по догляду за дитиною; закони Аризони постановляли, що губернатор, секретар штату та скарбничий мають бути чоловіками. І такого там повно, однак поряд з дійсно серйозними випадками Ґінзберґ згадує справу «Сейденберг проти "Старої пивної Мак-Сорлі"»: суд визнав неконституційною 115-річну практику шинка обслуговувати лише чоловіків, мовляв, «Дотримання порядків, підкріплених давніми лицарськими уявленнями, коли в них більше немає ні потреби, ні підстав, здатне лише ізолювати жінок від реалій повсякденного життя та підтримувати з правової точки зору економічну та сексуальну експлуатацію». Довелося навіть перевіряти в гуглі (нехай благословиться відкритість американського правосуддя): Seidenberg v. McSORLEYS'OLD ALE HOUSE — феміністки справді [успішно] судилися проти шинка! Верховний Суд США не має повноважень впровадження проголошуваних рішень, тож суддя Ґінзберґ закликає до поміркованості — « судді слідують змінам, які відбуваються в суспільстві, а не очолюють їх» . Однак сама вона виявляє крайній радикалізм, найбільш яскравий у ставленні до системи «позитивного захисту», більш відомого як «позитивна дискримінація». У 1978 році Верховний Суд визнав неконституційною систему «позитивного захисту» Каліфорнійської медичної школи, яка відводила 16 місць зі 100 (!) представникам меншин; у 2003 році Мічиґанський університет автоматично нараховував представникам меншин 20 балів зі 100 (!) необхідних для вступу, що теж визнали неконституційним. Суддя Ґінзберґ заперечувала та відверто підтримувала обидві системи, і якщо в першій справі «расову» норму оскаржував, як уїдливо вказує Рут, «розчарований білий чоловік», то в справі «Ебіґейл Фішер проти Техаського університету» через врахування раси у процесі відбору студентів постраждала хоч і біла, та жінка. В кастовій ієрархії західного ліволібералізму українки зайняли б почесне друге місце — з кінця. Зрозуміло, чому при наявності купи праць про Рут Ґінзберґ ЮрФем обрали саме цю: фактичного матеріалу тут не так багато, осягнути контексти не вдасться, а про якусь критичність годі мріяти. Нашинкована маса промов та відгуків витримана в єдиному піднесеному стилі, тож маємо такий собі «мотиваційний нон-фікшн». Це добре виконана, переповнена фемінітивами, аж до казусів на кшталт «жінки́-громадянки́», агітка фемінізму та «рівних» прав, яку куплять незалежно від якості. Або не куплять, позаяк завдяки підтримці фонду Сороса 1000 екземплярів книги роздають безкоштовно. Цікаві моменти у книзі з'являються як тільки ідеологія поступається місцем реальним справам і безпосередній діяльності, проте вона написана для іншого. Рекомендувати не буду, хоча це краще, ніж нічого. 36 0

Відгуки про книгу «Моїми словами»

Поділіться своїми враженнями!

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Ви дивилися

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"