Книга «Мій друг Ледведик»

На другий день після публікації «Чайлд Гарольда» лорд Байрон прокинувся знаменитим. Не знаю, чи прокинеться після даної публікації такою ж знаменитою Наталія Кушнєрова, але гадаю, що пройде зовсім небагато часу — і наші діти, а за ними й ми, малюватимуть Ледведика з його кумедним лев'ячим хвостом. В хатніх умовах можна здійснити цікавий психологічний експеримент. Намалюйте Буратіно. Для цього вам не треба малярського обдарування. Зробіть коло — обличчя, крапки — очі, півколом — рот і довгий ніс. Ваші діти, напевне, визначать: «Так, це Буратіно». Зробіть такий самий малюнок із звичайним носом. І вже ніхто не впізнає у ньому Буратіно. Можна повторити цей дослід із дивовижним створінням — Чебурашкою, Бармалеєм, із Карлсоном, що живе на даху. Всі ці літературні образи ввійшли в життя дітей так само міцно, як колись увійшли Баба Яга, Лисичка-сестричка, Івасик-Телесик. Саме життя стирає межі між фольклором і творчістю професійних письменників. Найбільшою перевагою першого твору Наталії Кушнерової мені вбачається те, що це — сучасний твір з усіма особливостями нашого сучасного життя, особливостями, створеними нашим соціальним ладом в поєднанні з . науково-технічною революцією, з новими складними поняттями, які дуже своєрідно й цікаво відбиваються у дитячих головах. Герой повісті Кушнєрової — третьокласник Максим уже знає і про ентропію, і про гени, і про інопланетян. І це не перебільшення. В повісті йдеться про те, із чим діти наші зустрічаються день у день. Таке відчуття нового і робить повість молодої письменниці, на мій погляд, твором непересічним. Будемо сподіватися, що мине небагато часу, і ми ще побачимо Ледведика і в «мультику», і в ляльковому театрі. Хочу побажати Ледведикові доброї путі й щасливого життя!