Книга «Межі міста та інші вірші»

Книжка вибраних віршів сучасного сербського поета Гойко Божовича «Межі міста та інші вірші», що складається із дев’яти розділів, – перші українське видання та український переклад його поезій. Вірші Гойко Божовича стануть відкриттям для українських читачів і неабияк потішать тих, хто розуміється на справжній поезії.

Кожен поетичний текст Гойко Божовича – це окрема історія, подія, точка, що поєднує в собі момент переживання, минуле (недавнє чи дуже віддалене у часі) та позачасовість. Якщо уявити поезію Гойко Божовича як систему координат, то її ліричний герой завжди у точці нуль, тобто в епіцентрі. А головним героєм цієї поезії є думка, яка «прошиває», пронизує простір і час, рухаючись з найбільш високою із усіх можливих швидкістю і, власне, долаючи неможливе. Саме думка надає слово і смислу буттю, вміщеному у тексти Божовича. Це дазайн-поезія, а тому вона ніколи не втратить своєї актуальності, завжди зачіпатиме людину, адже вона про переживання людиною себе у великому світі, який постійно трансформується, перетікає із форми у форму, підкреслюючи свою велич і водночас крихкість людини та тимчасовість раси людської.

Гойко Божович належить до того покоління, яке пережило Югославські війни, тому тут багато болісних тем, навіть до апокаліптичних картин, як-от у вірші «Малюнок». Але читач не натрапить на жодне нарікання: очевидно, тому що автор зазвичай історичні теми виводить на рівень міфу та архетипу, створюючи епічну атмосферу. Зокрема цими темами для українських читачів вірші Божовича звучатимуть актуально. Тому особливо відлунюватиме розділ «На нічиїй землі».

А якщо говорити про графіку віршів Божовича, то це поезія чітких ліній ландшафту, рельєфу та горизонту, що дуже вдало і точно передала в ілюстраціях дизайнер видання Марія Білінська.

Інґа Кейван

Ця книга видана за фінансової підтримки Міністерства культури та інформування Республіки Сербії.

Ова кига е штампана уз финансиску помо Министарства културе и информисаа Републике Србие.

МАЛЮНОК

Жахаючий спокій затоки вранці,

Порт, який сів на обмілину з покинутих кораблів,

Тінь, упіймана, коли вона відступала,

Слід стопи, що залишив мандрівник після кораблетрощі

Або якийсь бог з місцевого маловідомого міфу.

Пісок, змішаний із тілесним потом,

Із енергією підступних залоз.

Контактна лінза, відкинута необдумано і поспішно,

Книжка, покинута після читання і засмагання,

Розгорнута на тій сторінці, де

Напівсон зруйнував отой світ, який міг би постати.

Те, що вчора було газетою,

Знахідка в пошуках утраченого часу.

Жахаючий спокій затоки вранці.