Спиридон Черкасенко за фахом — учитель, тож і не дивно, що перші його твори про дітей і для дітей. Доля письменника надзвичайно цікава: спочатку Херсонщина, де зростав, потім, здобувши вчительську освіту, — Катеринославщина й Донбас (в оповіданні, з яким ти сьогодні познайомишся, події будуть розгортатися саме в цьому краї), далі — Київ, Ужгород і, нарешті, Прага, яка стане для письменника останнім притулком на землі.
У народі кажуть: очі — дзеркало душі. Якщо говорити про письменників, то можна було б, мабуть, додати, що не лише очі, а й їхні художні твори — дзеркало душі. Тільки глибоко обдарована людина може так образно бачити звичне для нас навколишнє і, здавалося б, буденні речі перетворювати на казку:
«Насуплю я брови, — говорить зима, — І вітер з морозом повіє: Усе скрізь загине — рятунку нема! Під снігом замре, заніміє».
«А я засміюся, — весна відмовля, — І сонце пекуче засяє: Прокинуться луки, ліси і поля, Усе зацвіте, заспіває».
Одна з найцікавіших збірок С. Черкасенка — «Маленький горбань». До неї ввійшли оповідання та казки. Письменник створив також багато поетичних книжок, оповідань, п'єс.
Художні твори, з якими ти раніше знайомився на уроках літератури, куди тільки тебе не переносили: у ліси, у гори, за моря й океани. А сьогодні оповідання С. Черкасенка «Маленький горбань» перенесе тебе в шахтарську слобідку1 на Донеччину. Сподіваємося, тобі цікаво буде потрапити зараз на батьківщину Володимира Сосюри й Емми Андієвської (до речі, її творчість ти будеш вивчати в цьому ж навчальному році). Якщо ти зараз будеш не просто читачем, а уявиш, що знаходишся серед героїв оповідання «Маленький горбань», то неодмінно сприймеш його по-іншому: емоційніше, співчутливіше, відчуєш усі барви природи та її пахощі.