Книга «Людина в пошуках справжнього сенсу»

Віктор Франкл — всесвітньо відомий психіатр, психотерапевт, філософ. 1942 року він потрапив до концтабору, де на нього чекали голод, приниження, хвороби, постійна загроза життю. Аналізуючи свою поведінку та поведінку інших в’язнів, Франкл віднайшов стратегії, що утримують людину над прірвою, захищають розум від божевілля та надають сенс життю. Свій жахливий досвід виживання він описав у книжці, яка допомогла мільйонам людей віднайти себе та змінити життя. Віктор Франкл доводить, що тільки-но людина знаходить сенс свого існування, вона отримує сили, щоб здолати будь-які випробування. Поради людини, яка зазнала нелюдських випробувань, варті того, щоб бути почутими.

Відгуки про книгу "людина в пошуках справжнього сенсу"

"Невмирущий літературний твір про виживання." The New York Times

"Наснажливий документ про дивовижну людину, якій вдалося здобути користь з настільки жахливого досвіду. Обов'язково до прочитання". Library Journal

"Цю книгу я намагаюсь перечитувати раз на кілька років. Це один з найбільш надихаючих творів серед усіх написаних книг впродовж історії людства. У чому сенс життя? Що ви маєте, коли думаєте, що у вас нічого нема? Карколомні та серцезворушні історії. Ця книга має бути в кожній бібліотеці". Джиммі Феллон, американський актор, комік і телеведучий

Цитати з книги віктора франкла

Про сенс життя

"Справжній сенс життя потрібно відкривати у навколишньому світі, радше ніж у самій людині або її власній душі. Буття людини завжди скероване до чогось або до когось іншого, – чи це сенс, який потрібно здійснити, чи інша людська істота, з якою потрібно зустрітися. Що більше ви забуваєте про себе, віддаючись виконанню справи чи коханню до іншої людини, то більш людяною ви стаєте і тим повніше реалізуєте себе."

Про користь гумору

"Нехай на деякий час, нехай в певних особливих ситуаціях, але гумор – це теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатен створити для людини якусь дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже згадувалося, і ненадовго."

Про виживання в концтаборі

"Попри всю вимушену фізичну та духовну примітивність життя в концентраційному таборі духовне життя могло бути глибшим. Уразливі люди, які звикли до багатого інтелектуального життя, могли відчувати сильний біль (вони часто були тендітної статури), але їхнє внутрішнє життя не страждало так сильно. Вони були спроможні рятуватися від навколишнього жахіття в багатому внутрішньому житті й духовній свободі. Тільки таким чином можна пояснити явний парадокс: деякі слабкіші в’язні часто виживали в таборі краще, ніж міцні люди."