Книга «Любомудри Володимирії»

Про князя-філософа Володимира Васильковича (1203, Володимир ? – 1269, Володимир), молодшого сина засновника Волино-Галицької держави Романа Мстиславовича, навіть самі українці знають дуже мало. Його постать незаслужено губиться серед князів-войовників – Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького та інших. Однак ця фігура заслуговує на увагу й повагу. На фоні інших давньоруських князів він вирізнявся нестандартною поведінкою. Можна сказати, що ця людина випередила свій час, намагаючись запровадити нові підходи в політичному, суспільному й культурному житті. Сучасники іменували його філософом. І це не варто сприймати як лестощі. Володимир Василькович культивував філософію, а свої філософські ідеї прагнув втілити в життя. Ім’я А. Річинського (1892, с. Тектилівці Волинської губернії – 1956, Казахстан) й досі залишається маловідомим в Україні. Що вкрай несправедливо. Адже він був не лише висококваліфікованим лікарем-спеціалістом, але й філософом, релігієзнавцем, культурологом, мистецтвознавцем, церковним композитором, фольклористом тощо. Ця людина активно трудилася на громадській ниві, змагаючись за незалежну Українську державу і незалежну Православну Українську Церкву. За це А. Річинський і зазнав переслідувань та поклав своє життя.