Книжковий інтернет-магазин Наш Формат
Кол-центр працює щодня з 08:00 до 20:00
Побажання
Олена Макарчук

Книга «Листи до Фроди»

Книга в наявності
Відправка: 23.11.2024
Goodreads
3.93
Наш Формат
4.6
11
Вподобайки
83
Характеристики
Автор Олена Макарчук
Видавництво Наш Формат
Рік видання 2021
Палітурка тверда
ISBN 978-617-7973-57-6
Кількість сторінок 320
Мова українська
Розмір 140 х 210 мм
Категорії Сучасна українська проза Ukrainian authors/ Література України
Артикул 709463
Олена Макарчук - «Листи до Фроди»
Ціна
240 грн
+
-

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ
Забрати в книгарні "Наш Формат"
завтра з 10:00 до 20:00
РАЗОМ ДЕШЕВШЕ
Олена Макарчук
240 грн
Олена Макарчук
120 грн
324 грн
360 грн
-10%

Про що книга «Листи до Фроди» автора Олена Макарчук

Про що пишуть листи богині кохання, коли навкруги війна

Тематика книги

Художня література, коротка проза, кохання, війна на Сході, окупація Криму.

Сюжет книги «листи до фроди» олени макарчук

«Листи до Фроди» — це історії про почуття, дружбу, понівечені долі, війну на сході, окупацію Криму, зради — коханих, матерів, батьківщини. Історії, де квітнуть соняшники над Іловайськом, любов буває у прямому сенсі сліпою, референдум робить братів ворогами, а жінки пишуть дуже відверті листи богині кохання Фроді. Це територія, де неідеальні герої та героїні ошукують себе й інших, забувають про вірність, ламають і ламаються, вдягають маски, щоб приховати свою сутність. Місце, де перетинаються грубість і тендітність, цинізм і грішна романтика, страждання і радість, безнадія і сподівання на краще.

Для кого книжка «листи до фроди»

Для широкого кола читачів, поціновувачів сучасної української літератури та короткої прози.

Чому ця книжка

Тексти Олени Макарчук — концентрат переживань і найнесподіваніших життєвих ситуацій. У цій книжці авторка зібрала історії, які вчать нас любити та цінувати життя. Тут знайдете історії про себе та своїх рідних.

Про письменницю

Олена Макарчук— українська письменниця, перекладачка віршів і прози з кримськотатарської та білоруської мов. Фіналістка конкурсу короткої прози «Як тебе не любити…» від «Коронації слова» (двічі), міжнародного конкурсу WorkStory, переможниця «Коду “українець”» від «Колізею пера», лавреатка конкурсу малої прози імені Івана Чендея.

Книжки на схожу тематику

Відгуки про книгу «листи до фроди»

Настає час, коли «тіні минулого» виходять на світло й огортають майбутнє щільним щитом накопиченої мудрості. Жінки пишуть листи Фроді, в надії бути почутими. У кожної з них своє обличчя, своя доля, свій голос, своя війна — у серці й на Сході. А ще — непереможна сила любові. Ірен Роздобудько, письменниця, ілюстраторка, сценаристка
Про що оповідають «Листи до Фроди»? Про всесвіт двох і про роль та місце жінки в ньому. Сучасної жінки, у чомусь сильної й витривалої, а в чомусь наївної і беззахисної. А ще про те, як у мирний дім приходить війна, як вона спотворює людські долі, змінює героїв і змушує осягнути нові сенси.Оповіді Олени Макарчук відмінні та схожі, яскраві й буденні, насичені мандрами і зосереджені в межах однокімнатної квартири. Та всі вони про звичайних людей, яких зустрічаєш щодня і з якими живеш поруч. Це невигадані історії про нас із вами. Тетяна Белімова, письменниця, літературознавиця, викладачка

Найкращі цитати книжки

Потяг сімейного життя

Зиму Ліна не любила. Особливо Новий рік. Обов’язково приїде чоловік, і обов’язково вони сидітимуть удома біля телевізора. У кращому разі підуть подивитися на міську ялинку. Скільки Ліна не пропонувала залишити малого на бабусю і відсвяткувати хоча би з друзями, з компанією дорослих, він завжди відмовлявся: «Новий рік — родинне свято». І Ліна мала годинами стояти біля плити, бо «цього дня їжі має бути вдосталь». Інколи їй здавалося, що їм обом по сімдесят років. Ні, більше. Нудно, безбарвно, прогнозовано. І подарунки... Сто перша іграшка для Тьоми, гроші — їй. Чому він завжди дарував лише гроші?! Чому хоча би раз нехай і не зовсім практичний, але милий подарунок?! Який сам купив? Але це вже була система. Вона скидалася на рельси, якими потяг сімейного життя впевнено прямував до якоїсь там станції. Питання тільки якої. Напевне, чоловік назвав би її «Стабільність» і «Всітакживуть», а Ліна — «Тимененерозумієш» і «Ятакнеможу». «Розфантазувалася: потяг, станції. Треба міняти роботу — грошей катма, зате надто бурхлива уява».

Він зник

Але трапилося непередбачуване. Денис перестав з’являтися в мережі. Спочатку день. Два. Легке здивування і тривога друзів. Обговорення в коментарях: хто що чув, хто отримував останнє (крайнє!) повідомлення, хто дзвонив і чому не бере слухавку. На третій день один з волонтерів зробив допис на його сторінці. У найкращих традиціях «зради зрадної» і давніх народних плачів: одчайдушне
примовляння «ой, сонечки», «ой, та як же ж так», «ой, та спровадили ж на вірну смертоньку», «ой, та як чужі діти, то й не жаль, а ось аби свої»... З того потоку слів Ліна зрозуміла: Денис і двоє його побратимів зникли.

Відгуки про книгу «Листи до Фроди»

БСЧ імені Олеся Гончара 28.10.2024 11:05
«Листи до Фроди» Олени Макарчук — це не просто збірка листів, а справжня літературна сповідь, яка переплітає буденні турботи та філософські роздуми, передаючи глибокі емоції та роздуми про життя, віру і втрати.
Книга охоплює різні теми — від щоденної радості та розчарування до глибокого переживання. Фроді, до якого звертається Макарчук, стає своєрідним дзеркалом для її власних думок. Тут авторка піднімає питання кохання, втрати, пошуку сенсу і прийняття себе. Олена Макарчук демонструє величезну силу слова та його здатність загоювати душевні рани: кожен лист — це водночас внутрішній діалог із собою та відкритий лист до уявного адресата, який міг би зрозуміти її без зайвих слів.
Окремо варто відзначити атмосферу та настрій книги. Це водночас меланхолійна і світла історія, яка здатна торкнутися глибоких почуттів і залишити слід у серці читача. Макарчук вправно передає відчуття втрати і смутку, але водночас вказує на важливість надії та сили, що дозволяють продовжувати жити. У своїх листах вона знаходить радість у простих речах, у моментах, які зазвичай залишаються непоміченими, і це надає книзі особливої теплій інтонації.
«Листи до Фроди» є прикладом літератури, яка несе не лише естетичне, але й терапевтичне значення. Вона надихає на рефлексію і дає відчуття затишку, немов підтримуючи читача у важкі хвилини. Це книга, яку хочеться перечитувати, бо кожен лист відкриває новий сенс, а історія продовжує жити в думках навіть після завершення останньої сторінки.
Рекомендую цей твір усім, хто шукає глибоких і змістовних роздумів про життя, тим, хто цінує щирість і тонкість слова.
«Листи до Фроди» — це більше, ніж просто книга, це діалог, що здатен подарувати душевний комфорт і підтримку.
Дякую, Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди
Відповісти
Павлюк Оксана 28.08.2023 09:44
Потяг на Дніпро. Соняхи, соняхи, соняхи... Гламурна з вигляду білявка відверто нудиться: інтернет працює погано. Муракамі розгорнула радше для понту. Підозріло зиркає на мою військову форму, але їхати ще довго, і вона вочевидь розмірковує, як би зав'язати розмову. Я мовчу. Нарешті дівчина зроняє фразу і...ніби читає мої думки:
-Падсолнухі ну совсем как тє, что возлє Ілловайска в 2014-м.
- Пані була в Іловайську 2014-го?
- "Пані"? Ви із Львова?
- Франківськ.
- Но ето же Львовская область!
Намагаюся зробити "ліцо попрощє"
-Не зовсім.
Та їй не цікаві мої пояснення. Вона продовжує:
-Да, я проєзжала в 2014 году через Ілловайск. Лєтом как раз. К сєстрє на свадьбу єхала, в Шахти Ростовской області. Із-за всєй етой іхнєй войни тяжело било добратся до россіі..
- Их войньі... (От же ж мені - філолог) Не можу промовчати!)
-Што?
-Російською кажуть "их войньі".
- Ви меня учіть будєтє русскому язику? Ви ж там всє самі нєграмотниє. Ні работать, ні учітся нє хочєтє. Потому і устроілі всю ету войну.
-Хотите. (Ну чому мені те "хочєтє" вухо ріже? Хай собі людина думає, "шо гАвАріт на правільном язикє, а нє на етой вашей мовє")....
Уривок з оповідання "Соняхи".
Читала і яскраво уявляла ту білявку з Луганської області, яка далі по тексту оповідання, вперто переконувала українського військовослужбовця, що "в россіі, дєйствітєльно больше порядка. Там - лучшЕє, чєм на Украінє".
Скажу одразу, книга "Листи до Фроди" - не проста книга. Це збірка оповідань, багато з яких мене змушували плакати, окремі з них - зачарували, були й такі, які викликали роздратування, а їх персонажі - огиду. В центрі кожної з історій - людина. Зі всіма своїми чеснотами і гріхами, з думками, роздумами і вчинками. Тут, поряд з війною, розпачем, безвихіддю і скаліченими долями - віра в краще, любов до Батьківщини, матері, батька, дитини, братів і сестер, чоловіків і жінок.
Кожне оповідання цієї книги, як маленьке життя. Герої різні, але всі пов'язані війною, болем, вірою і надією. Разом з ними вчишся любити життя, цінувати абсолютно кожну його хвилину, берегти рідних і близьких, насолоджуватись моментом і радіти дрібницям. Разом з тим, книга підсилює почуття ненависті до орди і викликає огиду до таких от псевдо українців, як та білявка з Луганська.
Дякую Вам, пані Олено, за книгу і за Вашу творчість. Ваші тексти легкі і надзвичайно проникливі. Окрема подяка за довіру і творчу співпрацю. Знаю, у Вас зараз не простий період у житті... Щиро співчуваю і розділяю Ваш біль, обіймаю крізь відстань і чекаю нових книг.
Відповісти
Макарчук Олена
Макарчук Олена 20.10.2023 16:49
Павлюк Оксана, дякую за відгук :) Відповісти
Христина Лончина 29.06.2022 15:23
Прочитавши половину книги, думала, що відгук буде негативним, але декілька оповідань все-таки змінили це.

Більшість текстів сумні, майже у кожному розповідається про смерть, розставання, втрати. Добивало те, що авторка брала за основу реальні події, війну на сході України, окупацію Криму, Голодомор…

І коли були новини невтішні, щоденні сьогоднішні втрати військових, і ще й тут про це, то було нестерпно. Складалося враження, що накриває хвиля якоїсь зневіри, суму, гіркоти, депресії… Я не рекомендую читати цю книжку вразливим людям.

А ще мені не сподобалося, що тут багато цитування рос. пісень, письменників, висловів. Можливо, це й було доцільно в контексті певної історії, але я все одно щоразу закочувала очі.

Книжка дуже контрастна, одне оповідання може бути дуже хорошим, з позивним фіналом, гарною історією, а інше — бридке, неймовірно сумне з негативним фіналом.

Однак зараз, коли пройшло декілька днів, можу сказати, що зрештою таке і є життя. Мабуть, важко було від поганих історій, тому що вони теж наша реальність, від якої хочеться відмежуватися, закритися, але так не виходить, бо це правда, від якої не можливо сховатися.

Найбільше відгукнулися такі тексти: «Тіні пташок», «Криниця», «Шарп», «Леся», «Конспект», «Лист третій. Уляна».
Відповісти
Олена Макарчук
Олена Макарчук 07.07.2022 20:55
Христина Лончина, дякую за відгук :) Щодо цитування російських пісень та творів - так, згодна. Є таке. Виправлюся :) Якраз зараз пишу роман - от хочу в т.ч. і це питання висвітлити Відповісти
Тимченко Анастасія 09.12.2021 00:58
Скажу одразу, що це не проста книжка, не просто представник сучукрліту.
Збірка оповідань та листів, вона - неабиякий коктейль з почуттів та відчуттів. Кохання - воно об'єднує кожний лист до богині кохання (не Афродіти, а нашої - Фроди) і кожну розповідь. Любов до Батьківщини, матері, батька, дитини, братів та сестер, жінок та чоловіків. До життя. До миру, якого так не вистачає в Україні, та й усьому світі, звичайно.
Тут і зламане кохання, зкалічені долі, знівечені життя. Зради та розчарування.

Кожна історія розривала моє серце на тисячі, на мільйони частинок. Я ж не очікувала такого! Інколи сльози не могли втриматися і текли аж ріками, інколи - величезна грудка підступала до горла. Всередині мене клекотали настільки сильні почуття, що читаючи не могла поворухнутися, затамовувала подих..

Письменниця зібрала у книжці такі сумні, трагічні людські долі. Але які ж вони сильні, як прагнуть жити, любити, захищати, дарувати тепло! Разом з героями вчишся любити життя, цінувати абсолютно кожну його хвилину. Берегти рідних та близьких. Насолоджуватися речами, які б раніше здавалися незначними.

Читаєш кожне оповідання, кожен лист - наче всі такі різні, але пов'язані війною, болем, надією. До речі, мій улюблений лист із книжки саме від Надійки) Якийсь такий теплий, затишний, сповнений віднайденого щастя.
Відповісти
Світлана Небилиця 09.12.2021 00:05
Книжка, в якій зібрано чимало історій, які поєднанні війною, коханням, болем та зрадою.

"Листи до Фроди" - трохи дивна, як на мене, книга. У ній є 26 оповідань та в самому кінці шість власне листів до Фроди. Чому так? Я не зрозуміла. Як і того, чим листи за свою темою, атмосферою відрізнялись від оповідань. Я не зрозуміла, чому книга називається "Листи до Фроди", якщо листам до Фроди приділено тільки останні сторінок 80, а що було до цього?

Із усіх історій мене найбільше зачепили лише декілька - "Тінь пташок", "Шарп", "ЦУМ" та "Німий". Це ті, в яких мені боліло за страждання людей під час воєн, Голодоморів. Інші, хоч і наповнені емоціями, переважно болем, але якісь ніби однакові й більшість про зраду чоловіків чи/та жінок.

Уся книжка - це концентрація страждань через кохання. А також через те, як війна ламає людські долі. В один історіях це показано справді дуже чуттєво, а в інших - ні.

Деякі оповідання зі збірки мені були схожі на оті серіали, які показують по телебаченню. Кожне оповідання - маленька сімейна драма. Та через невеликий обсяг не до всіх героїв виникає співчуття чи/та симпатія.

На жаль, ця книжка не для мене. Упевнена, що вона знайде свого читача. Такі історії справді можуть викликати почуття та захопити увагу. Було важко писати відгук, бо книга й не погана, й важливі теми порушено, але просто не моя.

Однак є й плюси. В авторки чудова мова. Читається книжка надзвичайно швидко та легко, можна осилити всі ці історії буквально за один день.
Відповісти
Олена Макарчук
Олена Макарчук 19.11.2021 14:53
Тимченко Анастасія, дякую :) ДУже приємно, що мою творчу працю так високо оцінено :) Не зупиняюся: обов"язково будуть ще книги. Це вже не лікується )) Відповісти
Kostiantyn Fendrikov 13.11.2021 18:31
Авторка Олена Макарчук "пише живою українською мовою, в якій сучасність солов'їної мережана стилем Ліни Костенко та сповита глибиною обізнаності розкриваємої теми, подібно Зінаїді Тулуб", – така була моя перша думка, коли придбав та почав читати електронний варіант книги "Листи до Фроди".
Читаєш далі – занурююшся глибше. На мою думку, – оздоба твору – це гірке сьогодення героїв, яке проживаєш відтворюючи образи в своїй уяві – так майстерно авторка втілює свої думки через папір у свідомість читача.
Ще не закінчив читання, але вже з'явилася думка взятися за перо та познайомити людей з подіями 2013-2021 років через призму свого життя у великому місті за 300 кілометрів від війни; поїздок з гуманітаркою туди, де йде війна; поїздок до Києва, по Україні та за кордон – розповісти про єднання людей та розбрат між ними.
Відповісти
Тимченко Анастасія 11.11.2021 12:07
Скажу одразу, що це не проста книжка, не просто представник сучукрліту.
Збірка оповідань та листів, вона - неабиякий коктейль з почуттів та відчуттів. Кохання - воно об'єднує кожний лист до богині кохання (не Афродіти, а нашої - Фроди) і кожну розповідь. Любов до Батьківщини, матері, батька, дитини, братів та сестер, жінок та чоловіків. До життя. До миру, якого так не вистачає в Україні, та й усьому світі, звичайно.
Тут і зламане кохання, зкалічені долі, знівечені життя. Зради та розчарування.

Кожна історія розривала моє серце на тисячі, на мільйони частинок. Я ж не очікувала такого! Інколи сльози не могли втриматися і текли аж ріками, інколи - величезна грудка підступала до горла. Всередині мене клекотали настільки сильні почуття, що читаючи не могла поворухнутися, затамовувала подих..

Письменниця зібрала у книжці такі сумні, трагічні людські долі. Але які ж вони сильні, як прагнуть жити, любити, захищати, дарувати тепло! Разом з героями вчишся любити життя, цінувати абсолютно кожну його хвилину. Берегти рідних та близьких. Насолоджуватися речами, які б раніше здавалися незначними.

Читаєш кожне оповідання, кожен лист - наче всі такі різні, але пов'язані війною, болем, надією. До речі, мій улюблений лист із книжки саме від Надійки) Якийсь такий теплий, затишний, сповнений віднайденого щастя.
Відповісти
Надія Вовк 27.10.2021 17:41
Жінка пише про жінок та життя.
Давно відомо, що коли розповідаюєш про те, на чому знаєшся і робиш це вправно, то вийде гарний результат. Сплетіння жіночих (здебільшого) доль, затягне найбільше дамську аудиторію. Мене затягнуло, хоч я і робила паузи, щоб не заплутатися, хто кого любив, хто з ким був нещасний, а головне — чому. От пишу ці рядки і вже розумію, що створюю хибне враження про коротку прозу Олени Макарчук. Розумієте, то не сльозливі оповідки, то короткі історії з нашого з Вами життя. Вони про людей, про війну, взаємодопомогу, кохання, пристрасть, байдужість, секс. Трохи про мене, а трохи про Вас, про сусідів, далеких і близьких родичів, знайомих, кого завгодно. Про щось ми знаємо, про щось здогадуємося, на дещо воліємо закривати очі, щоб не бачити і не вникати, бо так комфортніше жити.

Напишу про оповідання, які мені дуже сподобалися.
«Тіні пташок». Авторка у коротку форму ухитрилася вмістити життя майже у сто років. Перед читачем вдалими штрихами вимальовуються історичні події, стійкість, трагедія, подолання перепон, виживання в нелюдських умовах, надія. Я б назвала це оповідання «Століття Євдокії». І, чесно кажучи, воно мені сподобалося більше, ніж відоме «Століття Якова».

«Соняхи». І смішно, і сумно, і трохи боляче, а ще є над чим подумати.

«166» — то мій фаворит. Влучно про буденну побутову безвихідь, тоді лишається тільки рахувати, щоб не вибухнути: один, два, три… десять… сто… сто шістдесят п‘ять…

«Спека». Коли плавиться від жари асфальт, від думок — мізки, можна раптом збагнути, що все треба припинити і не варто себе обманювати.

Мені загалом припало до душі багато оповідок. Авторка вміє в невеличку розповідь вкласти цілу картину буття, яка виринає перед читачем різними кольорами і відтінками. Було над чим подумати під час читання. Іноді я посміхалася, деколи на очі наверталися сльози, було і щемко, і зворушливо, і весело, навіть дратівливо (не без того). Читаючи, співпереживала героям, хотілося їм допомогти чи розрадити, раділа за них і сумувала разом з ними. Книжка ця викликає цілий спектр різних емоцій, саме за це я і люблю книги.

Пані Олена просила при зустрічі не писати «одних квіточок», тому я трохи додам дьогтю у бочку з медом.

«Мелодрама? Так, можливо».
Місцями під час читання мене піддратовувала надмірна «пересолодженість»: Вона була нещасна і затуркана, а потім з‘явився Він.
Звичайно, то суб‘єктивне ставлення до «солодкого», але такі сюжети з повторами явно не моє.

Частина книги — це анонсовані у назві листи до богині кохання Фроди. Різні жінки діляться з нею своїми таємницями, негараздами, радощами та смутками. Писати послання треба обов‘язково від руки, така у Фроди примха, щось вона там по почерку бачить.
Задумка цікава, однак функція Фроди не до кінця мені зрозуміла. Вона нічим не допомагає, не шкодить, не втручається, не дає порад, не втішає, не повчає. Більше того — іноді взагалі ігнорує своїх дописувачів.
З одного боку, оповідачки просто хочуть з кимось поділитися сокровенним, тому відповідь їм не дуже й потрібна. Прагнуть виговоритися в письмовій формі.
З друго боку, виникає питання: нащо тоді та Фрода і що в ній божественного? Ця богиня просто вміє читати.
Хоча, знаєте, можливо, ті листи Фроді, то насправді послання до самих себе. Така своєрідна психотерапія: написати, щоб вивільнитися, очиститися і йти далі. Іноді сама пишу такі листи, тільки подумки.
Відповісти
Ольга Саліпа 21.10.2021 13:01
Давно я не читала оповідання, мовою яких би насолоджувалася. З книгою Олени Макарчук стався саме той випадок. Як на мене, це чудовий зразок короткої прози, де немає нічого зайвого і глибокі сенси заховані у простих реченнях.
Я читала цю книгу у період душевної сірості, і це виявилося саме те, що допомогло поговорити із собою. У кожному оповіданні – просто життя. Без прикрас і лірики. Про жінок, які терплять, про коханців, несподіване щастя: «Мала, я завтра їду. У нас є доба»(«Київ. Вокзал»), розчарування: «Відправила у чорний список Дениса, його дружину, а тоді на трохи замислилася і туди само закинула ще й пані поважного віку, яка стільки прожила, а так і не затямила, що люди не змінюються («Спека»)». Про дурновате «Усе буде гаразд» у військовому шпиталі і дітей, що розуміють більше, ніж дорослі…
У оповіданнях багато війни. І людей, що «розмовляють різними мовами» і живуть у різних світах. Без повчань, без поділу на «хороших і поганих». Але все це не випирає з тексту, не кричить, а гармонійно вплетене у цілком життєві історії
Як на мене, оповідання «Тіні пташок» - перспектива на хороший роман-сагу, хоча й у такій оригінальній короткості виглядає повноцінно.
Дуже мені відгукнулося оповідання «Криниця». Може, отому, що тема втрати коханих мені близька… «Хто ж його знав, що тут треба було ледве не у профілі соцмережі перелічувати всіх, кого поховав…». Справді, як часто буває, що ми не знаємо всього, що пережила людина, з якою спілкуємося… Робимо якісь висновки, міряємося випробуваннями…
«Листи до Фроди» насичені, глибокі, теми – «на злобу дня». Разом з тим поодинокі твори у книзі мені здалися трохи банальними. До прикладу, оповідання «Операція» саме по собі непогане, але поряд із «Соняхи», яке «б’є» по голові важкою правдою про «іхнюю войну» і людей, які вважають тіла загиблих під Іловайськом «проблемами», здається надто простим.
«Я могла б написати про те, як Стас усе покине і поїде до Зої. Та казки – не мій жанр» - пише сама авторка у післяслові до оповідання «Відрядження». І справді, у «Листах до Фроди», попри янголів, що з’являються то тут, то там, немає казок. Є просто життя. Тому зважайте на це, якщо очікуєте «теплих історій».
Окремо дякую видавництву за оригнальну назву збірки, така точно не загубиться серед інших.
Відповісти
Любов Жила 27.09.2021 17:46
Кожне оповідання, кожен лист поновлює болючий слід у серці. Той слід, який, певно, переживали усі жінки. Слід, який залишали різні люди.

Дружба, зради, закоханість, тіні минулого, подорожі, вірність, страждання, безнадія та радість. Ось всю цю суміш можна знайти в книжці Олени Макарчук.
Такі маленькі оповідання, але такі глибокі сенси…
“Зрештою, коли приходить щастя, якось нерозумно питати, а чому саме до тебе й чи надовго”... Пані Олено, браво. У вас вийшло написати кожну історію щиро, відверто, десь категорично, але правдиво.
Відповісти
Олена Макарчук
Олена Макарчук 01.10.2021 16:07
Любов Жила, дякую. Не хочу казати банальне: історії пропущені через серце, але дійсно: жила зі своїми героями. Крім того, багато з них мають прототипів і подекуди це я :) Відповісти
Дивитися ще відгуки
Залиште свій відгук
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!
Будь ласка, оцініть даний товар!
Читачі найчастіше обирають
Барбара Оклі
360 грн
Рік видання: 2018 Палітурка: тверда
Людмила Долгоновська
300 грн
Рік видання: 2024 Палітурка: тверда
Денис Казанський, Марина Воротинцева
410 грн
Рік видання: 2020 Палітурка: тверда
Кейт Аткінсон
450 грн
Рік видання: 2024 Палітурка: тверда
Себастьян Юнґер
330 грн
Рік видання: 2024 Палітурка: тверда
Анастасія Левкова
419 грн
Рік видання: 2023 Палітурка: тверда
Ігор Козловський
300 грн
Рік видання: 2023 Палітурка: тверда
Ева Томпсон
420 грн
Рік видання: 2023 Палітурка: тверда
Ґеоргі Ґосподінов
400 грн
Рік видання: 2024 Палітурка: тверда
Лене Рейчел Андерсен
330 грн
Рік видання: 2024 Палітурка: тверда
Вхід до особистого кабінету
Увійти за допомогою:

Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%

Вкажіть, будь ласка, Вашу стать

Або

Я погоджуюсь з умовами використання персональних даних