Книга «Кров на чорній ріллі. Есе-біографія Василя Стефаника»

Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником.

Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин—знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле.

Чув себе листком берези, котрого пірвав вітер, забрав від мами. Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища.

Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг.

Жив у боргах. Соромився своєї бідності.